"Peace", "victory", "Ukraine" - three words we have been fighting for for a hundred days already after eight years - address by President Volodymyr Zelenskyy

https://www.president.gov.ua/en/news/mir-peremoga-ukrayina-tri-slova-zadlya-yakih-mi-boremosya-pr-75585

Great people of great Ukraine!

Exactly one hundred days ago we all woke up in a different reality. Exactly one hundred days ago, different us woke up. When Ukrainians are awakened not by the sun's rays, but by the explosions of missiles that hit our homes, then completely different Ukrainians wake up.

In 2014, Russia came to us with one word, with a new word. And this is the word "war". On February 24, Russia added another word to it, making the phrase "full-scale war."

And during a hundred days we found or received, saw or wanted to erase other words. There are few of them. They are different. But they reflect what we have experienced.

Among these words are some new to us. And those that were forgotten by our parents, but that we had to recall. Well known to everyone on the planet. And those that all people have to remember with horror. Painful words. And those that really give us hope. All of them are important. It will be right to recall them all today. One hundred days - one hundred words.

First of all, these are two words: "our heroes". First of all, people who have been defending our state since the night of February 24.

And then - the Ukrainian words: "palianytsia", "Armed Forces", "Stugna", "Cossack", "Zmiinyi" and... Of course, "Chornobaivka" is a word that has sounded many times already and in which you can see everything about our resistance and about our enemies.

And also - foreign words that have become native to Ukraine: "Bayraktar", "Harpoon", "HIMARS", "Starlink", "Rzeszów" and... Of course, "Lend-Lease" - another word, just one, but it reflects 100 days of struggle, 100 days of diplomacy, 100 days of support.

And a word that reflects something important in our character. In the Ukrainian character. The “Javelins” that frightened the enemies because they did not expect the armor wouldn’t save them. And then caused a smile, our smile, when Ukrainians also painted "Saint Javelin".

Well, the word to which everyone in Ukraine raises a toast - "Neptune".

Every day we had words that are much more than just words for everyone now. Hard words. “Hostomel”, “Borodyanka”, “Okhtyrka”, “Chernihiv”, “Kharkiv”, “Kherson”, “Izyum”, “Melitopol”, “Mariupol” and “Azovstal”.

And with them - "army", "artillery", "Marines", "border guards", "intelligence", "National Guards", "police", "territorial defense", "aviation", "our heroic pilots"... And also the word "ghost". The ghost of Kyiv. Who destroyed enemies and survived.

We may not have heard all these words as many times in our lives as we have heard them in these hundred days. And every time we hear them, we know: they give us the time and opportunity to live as long as we are given. Given by God. Not by the enemy.

"God" - this word, this appeal has been heard more than once. And always in a special way.

There were also words that our enemy wanted to erase. "Volnovakha" and "Saltivka", "Popasna" and "Severodonetsk". These are words that we will definitely write again. But in our way. Just like "Bucha". Just like "Mariupol". And we will surely write them next to the word "tribunal".

For other words - "filtration", "deportation", "torture", "execution", "carpet bombing", "missile strike" - to surely get an answer. Answer with just one word - "justice". Justice that will become a full stop after the temporary words for us "occupation", "Mordor", "orcs". Of course, they will leave our lexicon. We will definitely drive them out of our land.

There were also words that gave hope and for which we fought particularly. "Humanitarian corridors", which have become a road of life for hundreds of thousands of people and made it possible to overcome another word, the terrible word "blockade".

From the first day we have words the distance between which is as between darkness and light. We avoid one word. This word is “refugees”. And due to another word, we believe that millions of our people have a future. It will be at home, in Ukraine. This word is “displaced persons”.

A lot has changed.

When we hear the word "Patron", we remember the most famous sapper of Ukraine. And when we hear: “marathon”, we understand that it is not about sports at all.

And of course, a lot of deadly words have been added to our lexicon. The words no Ukrainian ever wanted to see. And the words a normal person cannot be proud of. "Iskander", "Kalibr", "Solntsepyok", "phosphorus bombs" and more.

For some reason we did not see their vaunted Armata tank. I think they were afraid of our new phrase: “tractor troops”.

And one more phrase is worth mentioning: "the second army of the world". At first it looked threatening. Then it was dangerous. After Bucha - it caused disgust. And now - only a bitter smile. Because what's left of it? Of the army, which was called the second army in the world... War crimes, disgrace and hatred.

And - numbers instead of words. When you see the number of killed every morning. The number of wounded. The number of shelling occasions. The number of missiles. When next to the word “children” there is a new number every morning. Today - 261. Already 261 children were killed by the Russian invasion. For what? There are no words that can answer this question.

Words have appeared that are now very common. Which sound daily. But we must make sure that for our children they no longer mean what they mean to us today. So that they can perceive them only as history. First of all, it is the word "ruins". But also - siren, air alarm, curfew, checkpoint, barbed wire. And the word - mines.

There will be many more words that everyone will know. Which will make sense for everyone. And which will give a chance to millions. These are the words - reconstruction, candidacy and membership, guarantees and security. And definitely the word "return". Of course, based on the word that was a dream, but will become a reality - "liberation".

These are the words of our future! These are the words about what we will do to our red viburnum, to our glorious Ukraine.

The words about where the enemy warship is heading and will always head. About what to do with the occupiers when someone says: "Vova!". And of course - our folklore already - "Good evening! We are from Ukraine!".

From Ukraine, where the field is blooming, but her hair is getting gray. From Ukraine that stands and will stand.

Ukraine, whose glory and freedom have not yet perished. Ukraine, to which we say - glory! Glory to Ukraine! Glory to the nation! And everyone knows the next phrase: "Death to the enemies!"

Because there are three words we have been fighting for for a hundred days already after eight years: peace, victory, Ukraine.

Glory to Ukraine!

"Paz", "Vitória", "Ucrânia" - três palavras pelas quais lutamos há cem dias, e ao longo de oito anos - discurso do Presidente Volodymyr Zelenskyy.

«Мир», «перемога», «Україна» – три слова, задля яких ми боремося протягом уже ста днів після восьми років – звернення Президента Володимира Зеленського

https://www.president.gov.ua/news/mir-peremoga-ukrayina-tri-slova-zadlya-yakih-mi-boremosya-pr-75585

Великий народе великої України!

Рівно сто днів тому всі ми прокинулися в іншій реальності. Рівно сто днів тому прокинулися інші ми. Коли українців будить не промінь сонця, а вибухи ракет, які влучають у наші домівки, тоді прокидаються зовсім інші українці.

У 2014 році Росія прийшла до нас з одним словом, з новим словом. І це слово «війна». 24 лютого Росія додала до цього слова ще одне, зробивши словосполучення «повномасштабна війна».

І протягом ста днів ми знаходили чи отримували, бачили чи хотіли стерти ще інші слова. Їх небагато. Вони різні. Але відображають, що ми пережили.

Серед цих слів є й нові для нас. І ті, які були забуті ще нашими батьками, але які довелось згадати нам. Добре відомі кожному на планеті. І ті, які всім людям доводиться із жахом запамʼятовувати. Болючі слова. І ті, які справді дають нам надію. Усі – важливі. Усі буде правильно згадати саме сьогодні. Сто днів – сто слів.

Передусім це два слова: «наші герої». Тобто передусім люди, які від ночі на 24 лютого й до сьогодні обороняють нашу державу.

А далі – українські слова: «паляниця», «Збройні Сили», «Стугна», «Козак», «Зміїний» і... Звичайно, «Чорнобаївка» – це одне слово, яке звучало вже багато разів і в якому видно все і про наш спротив, і про наших ворогів.

А ще – іноземні слова, які стали рідними для України: «Байрактар», «Гарпун», «Хаймарс», «Старлінк», «Жешув» і... Звичайно, «ленд-ліз» – іще одне слово, всього лиш одне, але яке відображає 100 днів боротьби, сто днів дипломатії, сто днів підтримки.

І слово, яке відображає дещо важливе в нашому характері. Саме в українському характері. «Джавеліни», які викликали страх у ворогів, бо вони не чекали, що їх не врятує броня. А потім і усмішку, нашу усмішку, коли українці намалювали ще й «святу Джавеліну».

Ну і слово, за яке всі в Україні підіймають келих, – «Нептун».

Щодня в нас зʼявлялися слова, які для кожного й кожної тепер значно більше, ніж просто слова. Важкі слова. «Гостомель», «Бородянка», «Охтирка», «Чернігів», «Харків», «Херсон», «Ізюм», «Мелітополь», «Маріуполь» і «Азовсталь».

А разом з ними – «армія», «арта», «морпіхи», «прикордонники», «розвідка», «нацгвардійці», «поліція», «тероборона», «авіація», «наші героїчні льотчики»... А також слово «привид». Привид Києва. Який знищував ворогів і залишався живим.

Усі ці слова ми могли й не чути стільки разів за все наше життя, скільки чуємо за ці сто днів. І щоразу, коли ми їх чуємо, знаємо: саме вони дають нам час і можливість жити стільки, скільки нам відведено. Відведено Богом. А не ворогом.

«Боже» – це слово, це звертання звучало не раз. І завжди особливо.

Були й слова, які наш ворог хотів стерти. «Волноваха» і «Салтівка», «Попасна» і «Сєвєродонецьк». Це слова, які ми обовʼязково напишемо знову. Але по-нашому. Так само, як «Буча». І як «Маріуполь». І ми напишемо їх обов'язково поруч зі словом «трибунал».

Щоб інші слова – «фільтрація», «депортація», «катування», «розстріл», «килимове бомбардування», «ракетний удар» – обовʼязково отримали відповідь. Відповідь всього лише з одного слова – «справедливість». Справедливість, яка стане крапкою після тимчасових для нас слів «окупація», «Мордор», «орки». Звичайно, вони підуть із нашого лексикону. Ми точно виженемо їх із нашої землі.

Були й слова, які давали надію і за які ми боролися особливо. «Гуманітарні коридори». Які стали дорогою життя для сотень тисяч людей. І які дали змогу побороти ще одне слово, страшне слово «блокада».

З першого дня з нами залишаються слова, між якими дистанція – як між темрявою та світлом. Одного слова ми уникаємо. Це слово «біженці». А за допомогою іншого слова віримо, що в мільйонів наших людей є майбутнє. Воно буде вдома, в Україні. Це слово «переселенці».

Багато що змінилося. Коли чуємо слово «Патрон», згадуємо найвідомішого сапера України. А коли чуємо «марафон», розуміємо, що це зовсім не про спорт.

І, звичайно, у наш лексикон привнесли дуже багато смертельно небезпечних слів. Того, що жоден українець і жодна українка ніколи не хотіли бачити. І чим жодна нормальна людина не може пишатися. «Іскандери», «Калібри», «Солнцепеки», «фосфорні бомби» та інше. 

Чомусь не побачили їхнього хваленого танка «Армата». Думаю, вони побоялися нашого нового словосполучення «тракторні війська».

І ще одне словосполучення варто згадати – «друга армія світу». Спочатку воно виглядало загрозливо. Потім небезпечно. Після Бучі викликало тільки відразу. А зараз – хіба що гірку усмішку. Бо що залишилося від неї? Від армії, яку називали другою армією світу... Воєнні злочини, ганьба й ненависть.

І цифри замість слів. Коли бачиш щоранку кількість загиблих. Кількість поранених. Кількість обстрілів. Кількість ракет. Коли поруч зі словом «діти» – щоранку нова цифра. Сьогодні – 261. Вже 261 дитину вбило російське вторгнення. Заради чого? Немає таких слів, які можуть дати відповідь на це питання.

Зʼявилися слова, які тепер дуже часті. Які звучать щоденно. Але ми маємо зробити так, щоб для наших дітей вони вже не означали того, що вони значать сьогодні для нас. Щоб вони могли їх сприймати лише як історію. Передусім це слово «руїни». Але також – «сирена», «повітряна тривога», «комендантська година», «блокпост», «колючий дріт». І слово «міни».

Буде ще багато слів, які знатиме кожен. Які матимуть сенс для кожного. І які дадуть шанс мільйонам. Це слова «відбудова», «кандидатство» і «членство», «гарантії» та «безпека». І обов’язково – слово «повернення». Звичайно, на основі слова, яке було мрією, а стане реальністю – «звільнення».

Це слова нашого майбутнього! Це слова про те, що ми зробимо з тією нашою червоною калиною, з нашою славною Україною.

Слова про те, куди прямує й завжди прямуватиме ворожий воєнний корабель. Про те, що робити з окупантами, коли хтось скаже: «Вова!» І, звичайно, наше вже народне – «Доброго вечора, ми з України!».

З тієї України, де розквітає поле, а вона сивіє. Із тієї України, яка стояла, стоїть і буде стояти.

України, чия не вмерла ще слава і воля. України, якій ми кажемо: «Слава!» Слава Україні! Слава нації! І кожному відоме продовження – «Смерть ворогам!»

Бо є три слова, задля яких протягом вже ста днів після восьми років ми боремось: «мир», «перемога», «Україна».

Слава Україні!