---
25 квітня 2022 року
Українці! Українки!
Усі наші захисники й захисниці!
Вчора християни східного обряду святкували Великдень. Традиційне привітання «Христос воскрес!» звучало також і в Росії. Але чи означали там ці слова те ж саме, що й в усьому православному світі?
Росія «привітала» Україну з Великоднем повітряною загрозою майже по всій нашій державі, ракетним ударом по Полтавській області, ракетними ударами по Кременчуку. Для чого був потрібен цей удар у Великдень? Немає такої військової загрози, від якої це могло б убезпечити Росію. Це просто свідоме знищення життя в Україні. Знищення, яке не припинилося навіть у найбільше православне свято.
Тож чи християни ці люди, які продовжували і вчора обстрілювати наші міста й громади? Які обстріляли Чугуїв Харківської області. Які вбили на Великдень ще двох дітей у Донецькій області – дівчаток пʼяти й чотирнадцяти років.
Вбивати дітей, руйнувати життя, покривати цинічною й тотальною брехнею зроблене проти мирних міст – усе, що робить Росія на території України, – це точно не християнство. Це те, чому протистояв Христос.
І не християни люди, які вкотре відмовилися відкрити гуманітарні коридори з Маріуполя. Не християни люди, які знімали в окупованих районах України пропагандистські репортажі про роздачу нібито гуманітарних пасхальних наборів. Тим паче кожен знає, зокрема і в Росії, що до 24 лютого в усіх українців в усіх куточках України була змога святкувати Великдень вільно в будь-якому храмі й без будь-яких «гуманітарних» наборів.
Не християни люди, які намагаються збудувати в захоплених районах Херсонської та Запорізької областей жорстокий окупаційний режим, тримають людей у заручниках, катують людей. Які навіть у Великдень не давали людям залишити окуповану територію, погрожували смертю.
Росії пропонувалося великоднє припинення вогню. Але православний світ побачив, що для російських загарбників Великдень нічого не означає. Це для них просто червона дата в календарі, для якої потрібні спеціальні слова, спеціальна поведінка, але не те, що називається вірою, і не те, що називається християнським добром.
Російська армія зробила цей Великдень червоним не тільки формально в календарі, а й червоним від крові. Християни такого б не зробили, маючи можливість встановити мир.
Тож тримати свічку в руках у храмі ще не означає бути християнином. Їсти або навіть святити паски щороку – цього також замало, щоб бути людьми, щоб бути християнами.
І я вдячний усім нашим поліцейським, усім працівникам Служби безпеки України, усім взагалі, хто відповідав за безпеку на Великдень, за те, що вчора не допустили жодної провокації. Усього того, що російські пропагандисти анонсували напередодні.
Збройні Сили України стримують атаки російських військ на ключових напрямках. У Харківській області – на Ізюмському напрямку, на Донбасі – особливо біля Попасної, в Маріуполі, де триває опір захисників міста, у південних районах, де окупанти намагаються перейти в наступ.
Повітряні тривоги сьогодні вранці знову були майже по всій території нашої держави. Вінницька область, Рівненська, Львівська, Одеська – ракетна загроза. Росія не полишає спроб зламати наш опір, щоб... Досягти чого?
В окупованих районах або вже настала гуманітарна катастрофа, або залишається дуже мало часу до неї. Не вистачає базових продуктів, не вистачає ліків. У людей немає засобів для нормального існування, немає елементарної безпеки. Немає всього того, що було до 24 лютого. Що було в Донецьку й Луганську до 2014 року. Всього того, що ми обов'язково повернемо після звільнення нашої землі.
Продовжуємо робити все для вигнання окупантів та відновлення миру для всіх наших людей. Ключовий елемент цього процесу – міцність Збройних Сил України. Наявність достатньої кількості та якості зброї, достатньої кількості та якості боєприпасів.
Допомога Україні була питанням номер один на переговорах з представниками Сполучених Штатів Америки, які вчора прибули у Київ, – Держсекретарем Ентоні Блінкеном і міністром оборони Ллойдом Остіном. Наші переговори з ними були достатньо довгими – понад три години – і змістовними. Обнадійливими і, що важливо, результативними.
Я вдячний народу Сполучених Штатів Америки та особисто Президенту Байдену за потужну й щиру підтримку, яку ми одержуємо. Це реальні речі, які посилюють не лише нашу державу, а й демократію в цілому.
Ми однаково зі Сполученими Штатами розуміємо: коли демократія виграє в одній країні, вона виграє в усьому світі. Коли свободу захищають в одній країні, її захищають в усьому світі.
Узгодили з американською стороною подальші кроки для зміцнення Збройних Сил України, задоволення всіх пріоритетних потреб нашої армії. Серед іншого це стосується й підготовки до великої міністерської зустрічі в Німеччині у вівторок – зберуться сорок міністрів оборони держав-партнерів. Ключове питання – захист України, захист свободи на сході Європи.
Обговорили шляхи посилення санкцій. Той факт, що Росія не шукає миру й демонстративно вбиває навіть на Великдень, свідчить, що потрібен більший санкційний тиск. Потрібно перекрити всі можливості Росії обходити санкції. Тож ми передали партнерам спеціальний План щодо посилення санкцій проти Російської Федерації, який розробила міжнародна експертна група під керівництвом Андрія Єрмака та Майкла Макфола.
Окремий пункт переговорів – фінансова підтримка для України. Коли тиранія має колосальний фінансовий ресурс від експорту нафти й газу, питання фінансової підтримки свободи стає життєво важливим. Почув повне розуміння цієї позиції від американських друзів. Не тільки в контексті допомоги Україні зараз, у час війни, а й для післявоєнної відбудови.
Продовжили й обговорення питання про безпекові гарантії для України. Впевнений, що Сполучені Штати можуть бути лідером серед майбутніх країн – гарантів безпеки України. Основна мета для нас усіх – зробити Європу та світ безпечнішим після війни, гарантувати, що архітектура безпеки спрацює у випадку будь-яких нових загроз.
Був радий почути від наших друзів підтвердження того, що Посольство Сполучених Штатів знову запрацює в Києві найближчим часом. Також відбудеться й призначення нового Посла США в Україні. Це дуже корисний жест підтримки нашої держави.
Провів важливу розмову з Президентом Туреччини Ердоганом. Про ситуацію в Маріуполі та необхідність евакуації цивільних і поранених, про необхідність негайного обміну заблокованих українських військових.
Обговорили переговорний процес з Росією, оборонні питання. Детально торкнулися й загрози світовому продовольчому ринку, спровоковану Росією, яка заблокувала наші чорноморські порти.
Зростання цін на продовольство вже досягло критичного рівня у багатьох країнах. Але це тільки початок. Якщо Росія не почне шукати мир, питання продовольчої безпеки в багатьох країнах перетвориться на питання фізичного виживання мільйонів людей, а отже, й стабільності державних систем.
Дедалі більше політичних лідерів світу усвідомлюють цю загрозу. Тож очікуємо більшого тиску на Росію.
Привітав Президента Франції Макрона з перемогою на виборах. Вночі говорили з паном Президентом. Україна завжди цінуватиме його підтримку, завжди буде вдячною за допомогу Франції. Переконаний, ми зможемо зробити разом з Францією, разом з Президентом Макроном ще дуже й дуже багато для захисту нашої спільної свободи, нашої єдиної Європи.
Вчора ж пізно ввечері після всіх зовнішньополітичних справ підписав важливі укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами України відзначені 188 військовослужбовців Збройних Сил України і п'ятеро працівників Служби безпеки України.
Звання Героя України присвоєно полковнику Чаюку Денису Валентиновичу, заступнику командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, за особисту мужність та результативність у боях з окупантами, за знищення техніки й живої сили ворога.
Слава всім нашим героям!
Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну!
Слава Україні!
---
25 April 2022
Ukrainians!
All our defenders!
Yesterday, Christians of the Eastern rite celebrated Easter. The traditional greeting "Christ is risen!" sounded also in Russia. But did these words mean the same thing as in the whole Orthodox world?
Russia "congratulated" Ukraine on Easter with an air threat almost all over our country, a missile strike at the Poltava region, and a missile strike at Kremenchuk. Why was this attack needed at Easter? There is no military threat from which this could protect Russia. This is just a deliberate destruction of life in Ukraine. Destruction that did not stop even on the greatest Orthodox holiday.
So are these people who continued to shell our cities and communities yesterday Christians? Who fired at Chuhuiv of the Kharkiv region. Who killed two more children in the Donetsk region on Easter - girls aged five and fourteen.
Killing children, destroying lives, covering up with cynical and total lies what has been done against peaceful cities - all Russia is doing on the territory of Ukraine - is definitely not Christianity. This is what Christ opposed.
People who once again refused to open humanitarian corridors from Mariupol are not Christians. People who filmed propaganda reports in the occupied regions of Ukraine about the distribution of alleged humanitarian Easter kits are not Christians. Moreover, everyone knows, including in Russia, that before February 24, all Ukrainians in all parts of Ukraine had the opportunity to celebrate Easter freely in any church and without any "humanitarian" kits.
People who are trying to build a brutal occupation regime in the seized districts of the Kherson and Zaporizhzhia regions, holding people hostage, torturing people are not Christians. Those who did not allow people to leave the occupied territory even on Easter, threatening them with death.
Russia was offered an Easter ceasefire. But the Orthodox world has seen that for the Russian invaders Easter means nothing. For them, it is just a red date in the calendar, which requires special words, special behavior, but not what is called faith, and not what is called Christian good.
The Russian army has made this Easter red not only formally in the calendar, but also red with blood. Christians would not do that if they had the opportunity to make peace.
So holding a candle in the temple does not mean being a Christian. Eating or even celebrating Easter every year is not enough to be human, to be a Christian.
And I am grateful to all our police officers, to all employees of the Security Service of Ukraine, to all those who were responsible for security on Easter, for not allowing any provocations yesterday. All that Russian propagandists announced recently.
The Armed Forces of Ukraine are deterring attacks by Russian troops in key areas. In the Kharkiv region - in the Izyum direction, in Donbas - especially near Popasna, in Mariupol where the resistance of the city's defenders continues, in the southern areas, where the occupiers are trying to go on the offensive.
Air alarms this morning were heard again almost all over our country. Vinnytsia, Rivne, Lviv, Odesa regions - missile threat. Russia does not stop trying to break our resistance to... Achieve what?
In the occupied areas, either a humanitarian catastrophe has already occurred or there is very little time left before it occurs. There is a lack of basic products, there is a lack of medicines. People do not have the means to live normally, there is no basic security. They don’t have everything they had before February 24. What Donetsk and Luhansk had before 2014. Everything that we will definitely return after the liberation of our land.
We continue to do everything to drive the occupiers out and restore peace to all our people. A key element of this process is the strength of the Armed Forces of Ukraine. Availability of sufficient quantity and quality of weapons, sufficient quantity and quality of ammunition.
Assistance to Ukraine was the number one issue in talks with representatives of the United States of America who arrived in Kyiv yesterday - Secretary of State Antony Blinken and Secretary of Defense Lloyd Austin. Our talks with them were long enough - more than three hours - and meaningful. Encouraging and, which is important, effective.
I am grateful to the people of the United States and personally to President Biden for the strong and sincere support we receive. These are real things that strengthen not only our state, but democracy as a whole.
We share the same understanding with the United States: when democracy wins in one country, it wins all over the world. When freedom is defended in one country, it is defended all over the world.
We agreed with the American side on further steps to strengthen the Armed Forces of Ukraine and meet all the priority needs of our army. This includes preparations for a major ministerial meeting in Germany on Tuesday, which will bring together forty defense ministers from partner countries. The key issue is the protection of Ukraine, the protection of freedom in Eastern Europe.
Ways to strengthen sanctions were discussed. The fact that Russia is not looking for peace and is demonstratively killing even on Easter shows that greater sanctions pressure is needed. It is necessary to block all opportunities for Russia to circumvent sanctions. So we handed over to our partners a special Plan to strengthen sanctions on the Russian Federation developed by an international expert group led by Andriy Yermak and Michael McFaul.
A separate point of the negotiations was financial support for Ukraine. When tyranny has enormous financial resources from oil and gas exports, the issue of financial support for freedom becomes vital. I heard a full understanding of this position from American friends. Not only in the context of helping Ukraine now, during the war, but also for the post-war reconstruction.
Discussions on security guarantees for Ukraine continued. I am convinced that the United States can be a leader among the future countries - guarantors of Ukraine's security. The main goal for all of us is to make Europe and the world safer after the war, to ensure that the security architecture works in the event of any new threats.
I was pleased to hear from our friends that the United States Embassy will be back in Kyiv in the near future. The appointment of a new US Ambassador to Ukraine will also take place. This is a very useful gesture of support for our state.
I had an important conversation with Turkish President Erdoğan. On the situation in Mariupol and the need to evacuate civilians and the wounded, the need for immediate exchange of the blocked Ukrainian military.
We discussed the negotiation process with Russia and the issues of defense. The threats to the world food market provoked by Russia, which has blocked our Black Sea ports, were also discussed in detail.
Rising food prices have already reached critical levels in many countries. But this is just the beginning. If Russia does not seek peace, the issue of food security in many countries will become a matter of physical survival for millions of people and, consequently, stability of state systems.
More and more political leaders around the world are aware of this threat. So we expect more pressure on Russia.
I congratulated President of France Macron on winning the elections. We spoke with Mr. President at night. Ukraine will always appreciate his support, and will always be grateful for the help of France. I am convinced that together with France, together with President Macron, we will be able to do much more to protect our common freedom, our united Europe.
Late last night, after all foreign policy issues, I signed important decrees to award our heroes. 188 servicemen of the Armed Forces of Ukraine and five employees of the Security Service of Ukraine were awarded state awards of Ukraine.
The title of Hero of Ukraine was awarded to Colonel Chayuk Denys Valentynovych, deputy commander of the 128th separate mountain assault brigade, for personal courage and effectiveness in battles with the occupiers, for destroying enemy equipment and manpower.
Glory to all our heroes!
Eternal memory to everyone who gave life for Ukraine!
Glory to Ukraine!
24 квітня 2022 року
Сьогодні розпочну вечірнє звернення до вас без привітання.
Сьогодні Росія завдала чергового ракетного удару по Україні, по Одесі. Станом на цей час – вісім загиблих. Не менше 18 поранених. Звичайні мирні люди. Серед убитих – тримісячна дитинка, дівчинка. Чим вона загрожувала Росії? Схоже, що вбивати дітей – це просто нова національна ідея Російської Федерації.
Удар був завданий російською стратегічною авіацією з району Каспійського моря. Дві ракети нам вдалося збити. Ще п’ять ракет ударили по мирному місту. Зокрема по звичайному житловому будинку, по звичайній багатоповерхівці.
Ми встановимо всіх, хто відповідальний за цей удар. Хто відповідальний за російський ракетний терор. Кожного, хто віддає ці накази. Кожного, хто виконує ці накази. Нікому не вдасться сховатися. Скільки б часу в нас це не зайняло, але всі ці покидьки будуть відповідати за кожну смерть, яку вони спричинили.
Росія вже відстріляла по Україні більшу частину свого ракетного арсеналу. Звичайно, в них іще залишаються ракети. Звісно, вони ще можуть продовжувати ракетний терор проти наших людей. Але те, що вони вже наробили, це точно достатні аргументи для світу, щоб наприкінці визнати російську державу спонсором тероризму, а російську армію – терористичною організацією. Будемо наполягати на цьому й надалі на переговорах з нашими партнерами. Альтернативи такому визнанню просто немає. Тому що це – правда.
Російська держава стала терористом, і їй не соромно. А якщо не соромно, то це свідомо. А отже, має бути максимальна відповідальність.
Розкриваються нові факти про злочини окупантів проти наших маріупольців. Встановлюються нові поховання вбитих окупантами людей. Ідеться про десятки тисяч загиблих маріупольців. Фіксуються переговори окупантів про те, як вони приховують сліди своїх злочинів.
Росія продовжує підтримувати діяльність і так званих фільтраційних таборів, зокрема поблизу Маріуполя. Хоча чесна назва для них насправді інша – це концентраційні табори. Такі, які будували й нацисти свого часу.
Українців із цих таборів – тих, хто вижив, – відправляють далі на окуповану територію і в Росію. Зафіксовані факти депортації наших громадян у російську глибинку, в Сибір, навіть у Владивосток. Депортують, зокрема, дітей, сподіваючись, що вони забудуть, де їхній дім, звідки вони. А вони з України.
Сьогодні для християн східного обряду була Велика субота. День між розп'яттям і воскресінням. Схоже, що Росія застрягла саме в такому дні. На роки. У дні, коли смерть торжествує, а Бога нібито немає.
Але воскресіння буде. Життя переможе смерть. Правда переможе будь-яку брехню. А зло буде покаране. І Росії доведеться знову вивчити ці істини, це лише питання часу. Це лише питання часу, коли всі російські вбивці відчують, що таке справедлива відповідь за скоєні ними злочини. Це лише питання часу, коли ми зможемо повернути всіх депортованих українців додому. Це лише питання часу, коли всі наші люди на всій нашій землі відчують, що таке впевнений мир.
Говорив сьогодні з Прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Поінформував його про ситуацію в Маріуполі, загалом у зонах бойових дій. Подякував за вагому оборонну й фінансову підтримку для України. Скоординували подальші кроки, необхідні для захисту нашої свободи.
Готуємося також і до завтрашніх важливих переговорів з американськими партнерами.
Провів сьогодні велику прес-конференцію в Києві в прямому ефірі. Відповів на багато-багато запитань – різних, від різних журналістів. Як українських, так і закордонних. І це не просто про відкритість насправді. Не просто про інформацію. Це про те, на чиєму боці правда у війні. Це про те, хто може правдиво говорити як зі своїм народом, так і з усім світом. Українці можуть. Наші вороги – ні.
І наостанок. Цієї ночі діятиме комендантська година. Прошу вас дотриматися цього правила. Це важливо з погляду безпеки. Але вже з п’ятої ранку зможете завітати до храмів у своїх містах, містечках, громадах. Там, де можливо провести службу. Прошу – тільки зранку.
Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці, які дають нам безпеку і цієї ночі перед Великоднем, і завжди. Які обороняють державу. Які виборюють для українців свободу.
Вічна слава всім нашим воїнам!
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну.
Слава Україні!
---
24 April 2022
Today I will begin my evening address to you without greetings.
Today Russia launched another missile strike at Ukraine, at Odesa. As of now - 8 dead. At least 18 wounded. Ordinary peaceful people. Among those killed was a 3-month-old baby girl. How did she threaten Russia? It seems that killing children is just a new national idea of the Russian Federation.
The missiles were launched by Russian strategic aircraft. From the Caspian Sea region. We managed to shoot down two missiles. Five more missiles hit a peaceful city. Including the usual apartment house, the usual high-rise building.
We will identify all those responsible for this strike. Those responsible for Russia's missile terror. Everyone who gives these orders. Everyone who fulfills these orders. No one will be able to hide. No matter how long it takes us, all these bastards will be responsible for every death they caused.
Russia has already fired most of its missile arsenal at Ukraine. Of course, they still have missiles. Of course, they can still continue the missile terror against our people. But what they have already done is definitely arguments sufficient for the world to eventually recognize the Russian state as a sponsor of terrorism and the Russian army as a terrorist organization. We will continue to insist on this in negotiations with our partners. There is simply no alternative to such recognition. That is why it is true.
The Russian state has become a terrorist, and it is not ashamed. And if it is not ashamed, it is deliberate. Therefore, there must be maximum responsibility.
New facts about the crimes of the occupiers against our Mariupol residents are being revealed. New graves of people killed by the occupiers are being found. We are talking about tens of thousands of dead Mariupol residents. Negotiations of the occupiers on how they conceal the traces of their crimes are recorded.
Russia continues the activities of so-called filtration camps, particularly near Mariupol. Although the honest name for them is, in fact, different - it's concentration camps. Like those built by the Nazis in the past.
Ukrainians from these camps - the survivors - are sent further into the occupied territories and to Russia. The facts of deportation of our citizens to the Russian boondocks, to Siberia, even to Vladivostok are recorded. They also deport children hoping that they will forget where their home is and where they are from. And they are from Ukraine.
Today was Holy Saturday for Christians of the Eastern Rite. The day between the Crucifixion and the Resurrection. It seems that Russia is stuck on such a day. For years. On the day when death triumphs and God is supposedly gone.
But there will be a Resurrection. Life will defeat death. The truth will defeat any lies. And evil will be punished. And Russia will have to learn these truths again, it's only a matter of time. It is only a matter of time before all Russian murderers feel what a fair response to their crimes is. It is only a matter of time before we can bring all the deported Ukrainians home. It is only a matter of time before all our people all over Ukraine feel what a strong peace is.
I spoke today with Prime Minister of the United Kingdom Boris Johnson. I informed him about the situation in Mariupol, in the areas of hostilities in general. I thanked him for the significant defensive and financial support for Ukraine. We coordinated further steps needed to protect our freedom.
We are also preparing for tomorrow's important talks with American partners.
I held a big live press conference in Kyiv today. Answered many questions - different, from different journalists. Both Ukrainian and foreign. And it's not just about openness, really. Not just about information. It's about whose side the truth is on in the war. This is about who can speak truthfully both with his people and with the whole world. Ukrainians can. Our enemies cannot.
And finally. There will be a curfew tonight. Please follow this rule. This is important from a security point of view. But starting from 5 am you will be able to visit temples in your cities, towns and communities. Where it is possible to hold a church service. Please - only in the morning.
I am grateful to each of our defenders who ensure our security this night before Easter and every day. Who defend the state. Who fight for the freedom of Ukrainians.
Eternal glory to all our warriors!
Eternal memory to all who gave lives for Ukraine.
Glory to Ukraine!
---
22 квітня 2022 року
Українці! Українки!
Наші захисники й захисниці!
Завершується 58-й день нашої оборони. Завершується у Страсну п'ятницю, один із найскорботніших днів року для християн. День, коли смерть, здається, перемогла. Але... Ми надіємося на воскресіння. Ми віримо в перемогу життя над смертю. І ми молимося, щоб смерть програла.
В цьому році, у час повномасштабної війни, війни Росії проти нашої держави, ці слова мають для нас особливе значення.
Росія принесла в Україну смерть. Після восьми років жорстокої війни на Донбасі Росія захотіла знищити нашу державу повністю. Буквально позбавити українців права – нашого права на життя. Але якими б жорстокими не були битви, у смерті немає шансів перемогти життя. Це знає кожна людина. Це знає кожен християнин. Це базовий елемент нашої культури.
Можливо, в сучасній російській культурі цього вже не існує. Бо, щоб зробити все, що вони наробили проти українців, у наших містах... треба вбити в собі людину. Бо людина будь-якої віри просто не може такого зробити.
Але для нашої культури все це має значення. І матиме значення. І життя точно переможе смерть.
Я вдячний нашим британським друзям за важливе символічне рішення, яке було оголошене саме сьогодні, - про повернення посольства в Київ. Велика Британія стала двадцять першою державою, яка повертає дипломатичне представництво в нашу столицю. І це свідчить про те, що не ми одні віримо в перемогу життя над смертю.
Сьогодні з посиланням на російських військових була поширена новина про те, що начебто їхнім завданням зараз є встановлення контролю над півднем України та вихід до кордону Молдови. І нібито там, у Молдові, порушуються права російськомовних.
Хоча, якщо бути чесним, то територія, на якій Росії варто б попіклуватися про права російськомовних, – це сама Росія. Де немає свободи слова, немає свободи вибору. Просто не існує права на іншу думку. Де процвітає бідність і де людське життя нічого не варте. Аж настільки, що вони їдуть до нас, їдуть на війну, щоб вкрасти собі хоч щось, що нагадує нормальне життя.
Знаєте, як раніше говорили про найбільшу мрію: побачити Париж і померти. А від їхньої поведінки тепер просто шок. Бо їхня мрія тепер – вкрасти унітаз і померти.
Що ж, це тільки підтверджує те, що я вже неодноразово говорив: російське вторгнення в Україну передбачалося тільки як початок, а далі вони хочуть захопити й інші країни.
Звісно, ми будемо захищатися стільки, скільки потрібно, щоб зламати цю амбіцію Російської Федерації. Але всі народи, які так само, як і ми, вірять у перемогу життя над смертю, мають боротися разом з нами. Мають допомагати нам, оскільки саме ми стали першими на цьому шляху. А хто далі?
Якщо той, хто може опинитися далі, хоче залишитися сьогодні нейтральним, щоб не втратити щось, то це – найбільш ризикована ставка насправді. Бо ви втратите все.
Збройні Сили України продовжують стримувати атаки російських загарбників на сході та півдні нашої держави. Ізюмський напрямок, Донбас, Приазов'я, Маріуполь, Херсонська область – це ті місця, де зараз вирішується доля цієї війни та майбутнього нашої держави.
У Слов'янську, Краматорську, загалом у Донецькій області, у Попасній та загалом у Луганській області, у Харкові, у навколишніх районах окупанти намагаються реалізувати примітивну мету – вбити якнайбільше і знищити все, що вони бачать.
І я вдячний кожному нашому захиснику і кожній нашій захисниці, які хоробро тримаються та привчають російську армію до думки про те, що російські шанси у цій війні можуть бути меншими, ніж українські.
Як і кожного ранку, як і кожного дня, як і кожного вечора ми сьогодні приділяли максимальну увагу тому, щоб забезпечити наших військових усією необхідною зброєю. Це завдання номер один для нашої держави.
І я вдячний усім нашим партнерам, які нарешті нас почули. Які передають нам саме те, що ми просили. Бо ми точно знаємо, що з цією зброєю ми зможемо врятувати життя тисяч людей. І можемо показати окупантам, що день, коли вони будуть змушені залишити Україну, наближається.
Триває повернення нормального життя на території, які звільнені від окупантів.
Якщо на початок цього тижня розмінування відбулося в 70 населених пунктах, то станом на сьогодні розміновано 184 населених пункти. Звісно, потрібно зробити ще дуже багато. Але темп, я вважаю, непоганий.
Гуманітарні штаби працюють на території вже понад 500 деокупованих населених пунктів. Щодобово додаються майже по 100 населених пунктів, куди ми повертаємо медичні та освітні послуги, роботу органів соціального захисту, фінансові установи.
У доволі швидкому темпі відновлюємо транспортне сполучення. Плюс 96 населених пунктів за добу, куди повернули автомобільне сполучення. Плюс 183 населених пункти, куди повернули роботу АЗС. Плюс 90 населених пунктів, куди повернули електрику. Повертаємо водопостачання, забезпечення газом, забезпечення зв'язком.
Повернення України в міста та громади означає в повному сенсі цих слів повернення життя. Вірю, що таке повернення відбудеться й на півдні нашої держави, і на сході України. В усіх районах, куди під прапором Росії занесли деградацію, руйнування та смерть.
Але це залежить від того, наскільки єдиними ми всі будемо в протидії російському вторгненню. Ще раз наголошую: за будь-якої можливості кожен і кожна мають протистояти окупації. Ігноруйте окупантів. Не співпрацюйте з ними. Не допомагайте їм. Знешкоджуйте колаборантів.
Збройні Сили України блискуче виконують свої завдання. Розвідка, Національна гвардія, тероборона, поліція, прикордонники – всі на сто відсотків працюють на перемогу. Але на перемогу також має працювати й кожен громадянин – у тому, чим займається, і там, де перебуває.
Якщо ви за кордоном – підтримуйте Україну. Якщо ви займаєтеся звичайною економічною діяльністю – робіть усе, щоб Україні було якнайбільше користі. Якщо ви опинилися на тимчасово окупованій території – старайтесь зробити окупантам якнайбільше проблем. Збройні Сили України – це наш фундамент. Але на цьому фундаменті має завжди стояти фортеця з нашої національної єдності. Єдності усіх українців, які борються за життя і проти смерті. Проти російської навали.
Традиційно ввечері підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 48 захисників України. За мужність у бойових діях, за зразкове виконання військового обов'язку.
Вічна слава всім, хто захищає державу!
Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну!
Слава Україні!
---
22 April 2022
Ukrainians!
Our defenders!
The 58th day of our defense is coming to an end. It ends on Good Friday, one of the most sorrowful days of the year for Christians. The day when death seems to have won. But... We hope for a resurrection. We believe in the victory of life over death. And we pray that death loses.
This year, during the full-scale war, Russia's war against our state, these words have a special meaning for us.
Russia brought death to Ukraine. After eight years of brutal war in Donbas, Russia wanted to destroy our state completely. Literally deprive Ukrainians of the right to life. But no matter how fierce the battles are, there is no chance for death to defeat life. Everyone knows that. Every Christian knows that. This is a basic element of our culture.
Perhaps this does not exist in modern Russian culture anymore. Because in order to do everything they did to Ukrainians in our cities... you have to kill a human inside you. Because a human of any faith simply cannot do that.
But for our culture, it all matters. And it will matter. And life will surely defeat death.
I am grateful to our British friends for the important symbolic decision announced today to return the embassy to Kyiv. The United Kingdom became the twenty-first country to return a diplomatic mission to our capital. And this shows that we are not the only ones who believe in the victory of life over death.
Today, with reference to the Russian military, the news was spread that their task now is allegedly to establish control over the south of Ukraine and reach the Moldovan border. And allegedly there, in Moldova, the rights of Russian-speakers are violated.
Although, to be honest, the territory in which Russia should take care of the rights of Russian-speakers is Russia itself. Where there is no freedom of speech, no freedom of choice. Where there is simply no right to dissent. Where poverty thrives and where human life is worthless. To the extent that they come to us, go to war to steal at least something that resembles a normal life.
You know they used to talk about their biggest dream: to see Paris and die. And their behavior is now just shocking. Because their dream now is to steal the toilet and die.
Well, this only confirms what I have said many times: the Russian invasion of Ukraine was intended only as a beginning, then they want to capture other countries.
Of course, we will defend ourselves as long as necessary to break this ambition of the Russian Federation. But all nations that, like us, believe in the victory of life over death must fight with us. They have to help us, because we are the first on this path. And who is next?
If anyone who can become next wants to stay neutral today so as not to lose anything, this is the riskiest bet. Because you will lose everything.
The Armed Forces of Ukraine continue to deter attacks by Russian invaders in the east and south of our country. The Izyum direction, Donbas, Pryazovia, Mariupol, Kherson region are the places where the fate of this war and the future of our state is being decided.
In Slovyansk, Kramatorsk, in the Donetsk region in general, in Popasna and in the Luhansk region in general, in Kharkiv, in the surrounding areas, the occupiers are trying to achieve a primitive goal - to kill as much as possible and destroy everything they see.
And I am grateful to each of our defenders who are bravely holding on, teaching the Russian army the idea that Russia's chances in this war may be less than Ukraine's.
As every morning, as every day, as every evening, we have paid maximum attention today to provide our military with all the necessary weapons. This is the number one task for our state.
And I am grateful to all our partners who finally heard us. Who provide us with exactly what we asked for. Because we know for sure that with these weapons we will be able to save the lives of thousands of people. And we will be able to show the occupiers that the day when they will be forced to leave Ukraine is approaching.
The return to normal life in the territories liberated from the occupiers continues.
If at the beginning of this week demining took place in 70 settlements, today 184 settlements have been demined. Of course, much remains to be done. But the pace, I think, is pretty good.
Humanitarian headquarters are already operating in more than 500 de-occupied settlements. Almost 100 settlements are added daily, to which we return medical and educational services, the work of social protection bodies, financial institutions.
We are restoring transport connections at a fairly fast pace. Plus 96 settlements today, where the transport connection was returned. Plus 183 settlements where gas stations have resumed work. Plus 90 settlements where electricity was restored. We return water supply, gas supply, mobile connection.
The return of Ukraine to cities and communities means the return of life in the full sense of these words. I believe that such a return will take place in the south of our country and in the east of Ukraine. In all areas where degradation, destruction and death have been brought under the Russian flag.
But it depends on how united we all will be in countering the Russian invasion. I emphasize once again that everyone should oppose the occupation at every opportunity. Ignore the occupiers. Do not cooperate with them. Don't help them. Neutralize collaborators.
The Armed Forces of Ukraine are performing their tasks brilliantly. Intelligence, the National Guard, territorial defense, police, border guards - all of them work one hundred percent for the victory. But every citizen must also work for the victory - in what he does and where he is.
If you are abroad - support Ukraine. If you are engaged in ordinary economic activities, do your best for the benefit of Ukraine as much as possible. If you found yourself in a temporarily occupied territory - try to cause the occupiers as much trouble as possible. The Armed Forces of Ukraine are our foundation. But a fortress of our national unity must always stand on this foundation. Unity of all Ukrainians who fight for life and against death. Against the Russian invasion.
Traditionally, in the evening I signed a decree awarding our heroes. 48 defenders of Ukraine were awarded state awards. For courage in battles, for exemplary military service.
Eternal glory to all who defend the state!
Eternal memory to everyone who died for Ukraine!
Glory to Ukraine!
https://www.president.gov.ua/news/yaksho-ne-bude-spravdi-bolisnogo-paketu-sankcij-proti-rosiyi-74149
Українці! Українки!
Наші захисники й захисниці!
Схоже, у світі нарешті серйозно змінюється ставлення до сучасної російської держави. Після того, що світ побачив у Бучі, коли російські війська звідти вийшли.
Тепер ставлення до всіх у Росії буде простим: або підтримуєш пошук миру, або підтримуєш нічим не виправдані масові вбивства.
Убитые украинцы и украинки в Буче, в Ирпене, в других городах, в которые заходили российские войска, – это последний аргумент. Последний аргумент для каждого гражданина России, чтобы определиться: за войну вы или за мир. Если за войну, то вы навсегда – до конца жизни – будете изгоями и в конце концов потеряете всё. А если за мир, если у вас есть хоть немного стыда за то, что делают российские войска в Украине, то для таких граждан России сейчас ключевой момент: нужно требовать – именно требовать – прекращения войны. Лучше сейчас, требуя мира, что-то потерять, как-то столкнуться с российской репрессивной машиной, чем если вас до конца жизни будут приравнивать к нацистам. Это касается не только любых публичных персон в Российской Федерации, не только бизнесменов, но и обычных граждан.
У нацизма нет будущего. У массовых убийств нет будущего. У всех в России, кто сейчас не будет требовать прекращения этой позорной войны и вывода российских войск из Украины, нет будущего.
Схоже, що в російському керівництві справді злякалися того, що гнів світу через побачене в Бучі повториться і через побачене в інших містах, звідки ми неодмінно виб'ємо окупантів. У нас є інформація про те, що російські військові змінили тактику й намагаються прибирати з вулиць та з підвалів на захопленій території убитих людей. Убитих українців. Це виключно намагання сховати докази і більше нічого.
Але в них не вийде, бо вбили дуже багато. Не вийде уникнути відповідальності. Ми знаємо вже про тисячі зниклих безвісти людей. Ми знаємо вже про тисячі людей, які можуть бути або депортовані в Росію, або вбиті. Інших варіантів їхньої долі немає.
Ситуація зараз така, що завдяки об'єктивному розслідуванню, завдяки свідкам, завдяки супутниковому нагляду за подіями на землі, завдяки іншим інструментам, які допомагають встановити правду, ми з'ясуємо всі обставини щодо більшості наших зниклих громадян. Щодо більшості воєнних злочинів Росії на території України.
Якщо світ почав дискусію про те, чи допустимо називати геноцидом те, що зробили російські військові на території України, то пошук правди вже неможливо зупинити. Це вже не відкотиш назад ніяк. Можна лише швидше відмовитися від подальшої агресії проти України й тим самим спробувати хоч якось скоротити шкоду для російської державності й для тих, тих особисто, хто ухвалює в Росії ключові рішення.
Якщо ж ні, якщо ж нічого не зміниться, то це самогубство. Самогубство для всіх, хто обере варіант продовження війни.
Сьогодні західні держави оголосили про новий пакет санкцій проти Російської Федерації. Блокуються нові інвестиції в Росію, застосовуються обмеження проти кількох системних банків у Росії, додаються персональні санкції, а також іще інші обмеження. Цей пакет має ефектний вигляд. Але цього замало.
Але все ж навряд чи його можна назвати співмірним із тим злом, яке світ побачив у Бучі. Із тим злом, яке продовжується в Маріуполі, в обстрілах Харкова, у намаганні Росії розпочати новий глобальний кривавий наступ на Донбасі...
Ми продовжимо наполягати на повному блокуванні російської банківської системи від міжнародних фінансів. Також продовжимо наполягати на тому чи іншому форматі відмови демократичного світу від російської нафти. Саме нафтовий експорт – це одна з основ російської агресивності. Одна з основ того, що керівництво Росії може дозволити собі ставитися несерйозно до переговорів про припинення війни і про звільнення української території.
Деякі політики зараз все ще не можуть визначитися: як же обмежити потік нафтодоларів і нафтоєвро в Росію, щоб не поставити під удар власні економіки. Але для того люди і йдуть у політику, щоб вирішувати такі завдання, складні завдання. Вирішувати їх швидко та принципово. Якщо ж не здатні, то не варто було й починати займатися політичною діяльністю.
Ембарго на постачання російської нафти все одно буде застосоване. Формат буде знайдений. Питання лише в тому, скільки ще українців, скільки ще українок російські військові встигнуть убити, щоб ви, деякі політики – і ми вас знаємо, десь позичили собі трохи рішучості.
Добре, що Казначейство США призупинило можливість Росії використовувати рахунки в американських банках та відповідні активи для обслуговування боргу. Це відчутно. І я вдячний за це. Але для зупинки війни треба зробити ще значно більше.
Якщо не буде справді болісного пакету санкцій проти Росії і якщо не буде реально необхідного нам постачання зброї, щодо якої ми зверталися багато разів, то це буде розглядатися Росією як дозвіл. Як дозвіл іти далі. Як дозвіл наступати. Як дозвіл розпочати нову криваву хвилю на Донбасі.
Ще можна цього не допустити. Ще можна запровадити такі санкції, на яких наполягає Україна. Наполягає наш народ. Ще можна дати нам таку зброю, яка реально зупинить цю агресію. Захід може це зробити.
Так само, як міг застосувати превентивні санкції ще минулого року, щоб не почалося це вторгнення. Якщо ж помилка буде зроблена знову, якщо превентивних дій не буде вдруге, то це стане історичною помилкою для всього західного світу.
Звернувся сьогодні до парламенту та народу Ірландії. Ця країна – одна з перших, які прийшли нам на допомогу після 24 лютого. І одна з тих, хто проявляє принципове лідерство у європейському домі, щоб ефективно й рішуче тиснути на Росію.
Як результат мого звернення – маємо хорошу новину: Ірландія повністю підтримує пришвидшений вступ України у Європейський Союз. А також робитиме все, щоб посилити тиск на Росію настільки, наскільки необхідно, щоб закінчилася ця війна.
Завтра буду звертатися ще до парламентів і народів Греції та Республіки Кіпр.
Вдень у Києві провів нараду з членами Кабміну. Ключові питання – виконання державного бюджету й економічна активність в нашій державі. Ми маємо зробити все можливе, щоб по максимуму відновити роботу вітчизняних підприємств, торговельну діяльність, реанімувати малий і середній бізнес на всій нашій території, на якій це безпечно та взагалі можливо працювати.
Економіка – це також фронт, на якому ми боремося за нашу свободу, за нашу державу, за наших людей. Тому потрібно постійно шукати шляхи, щоб адаптуватись до наявних обставин. Зараз треба бути максимально креативним і сміливим у розв'язанні економічних питань. Це залежить не тільки від урядовців і центральної влади загалом. Загалом це залежить також від усіх керівників на місцевому рівні, від політичної та бізнесової спільнот.
Ми маємо всі разом знайти необхідні ідеї, необхідні рішення, щоб економіка країни стабілізувалася. Якщо потрібно переміщувати підприємства з певних районів, то маємо це робити. Якщо потрібно оновлювати законодавство й давати бізнесу більше простору для розвитку, депутати повинні швидко це зробити. Якщо потрібно створювати спеціальні умови для повернення людей, і це дозволяє безпекова ситуація на конкретній території, то кожен керівник будь-якого рівня повинен викладатися на сто відсотків, щоб зробити все для повернення людей на такі безпечні території.
Сьогодні завершився вже 42-й день російського вторгнення. Для воєнної історії це небагато. Але для життя конкретної людини – це відчутно.Саме зараз багато наших людей, які виїхали після початку вторгнення Росії зі своїх міст, зі своїх громад, можуть задуматися: а що ж далі? А де далі? Зокрема й українці за кордоном. Зокрема й кияни та мешканці інших міст півночі та центру нашої держави, які виїхали у західні регіони.
І я закликаю всіх керівників громад у тих областях, де немає загрози безпосередніх зіткнень із ворогом на землі, робити все, що можливо, щоб люди повертались, щоб люди працювали, щоб економічні процеси перезапускалися. Щоб нормальне життя відновлювалося – настільки, наскільки це дозволяє безпека.
Це стосується всієї горизонталі місцевої влади – міських голів, депутатів міських і обласних рад. Шукайте рішення для кожного району, для кожної області! Разом з урядом, разом з нами, з Офісом Президента, разом з депутатами Верховної Ради. Економіка, що працює, – це так само важливо, як і наша хоробра, міцна армія.
Російські окупанти продовжують накопичувати бойову силу, щоб реалізувати свої хворі амбіції на Донбасі. Готуються до відновлення активних наступальних дій.
Ми ж готуємося до подальшого скорочення російського воєнного потенціалу. Живої сили та техніки. Ми будемо боротись і не відступимо. Будемо шукати всі можливі варіанти, щоб захиститися, поки Росія не почне всерйоз шукати мир.
Це наша земля. Це наше майбутнє. І ми їх не віддамо.
Не втомлююся щодня дякувати кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці – усім нашим Збройним Силам, розвідці, спеціальним службам, Нацполіції, всім-всім, хто дозволяє нам сподіватися і вірити в перемогу. Дозволяє розраховувати на мир.
Щира вдячність! Щира повага!
І перед записом цього вечірнього звернення вже традиційно я підписав укази про відзначення наших героїв державними нагородами України. 168 військовослужбовців Збройних Сил. І троє військовослужбовців Головного управління розвідки.
Вічна слава кожному, хто захищає Україну!
Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за нашу державу!
Слава Україні!
Ukrainians!
Our defenders!
It seems that the attitude to the modern Russian state is finally changing in the world. After what the world saw in Bucha when Russian troops retreated.
Now the attitude to everyone in Russia will be simple: you support either the search for peace or unjustified massacre.
Killed Ukrainian men and women in Bucha, in Irpin, in other cities that Russian troops entered is the last argument. The last argument for every citizen of Russia to decide whether you are for war or for peace. If for war, then you will forever - until the end of your life - be outcasts and in the end you will lose everything. And if for peace, if you feel even a little bit of shame for what the Russian troops are doing in Ukraine, then now is a key moment for such citizens of Russia: you have to demand - exactly demand - an end to the war. It is better now, demanding peace, to lose something, to somehow face the Russian repressive machine than to be equated with the Nazis for the rest of your life. This applies not only to any public person in the Russian Federation, not only to businessmen, but also to ordinary citizens.
Nazism has no future. Mass killings have no future. Everyone in Russia who will not demand an end to this shameful war and the withdrawal of Russian troops from Ukraine has no future.
It seems that the Russian leadership is really afraid that the anger of the world because of what they saw in Bucha would be repeated because of what they will see in other cities, from where we will definitely drive out the occupiers. We have information that the Russian troops have changed their tactics and are trying to remove the killed people from the streets and basements of the occupied territory. Killed Ukrainians. This is just an attempt to hide the evidence and nothing more.
But they will not succeed, because they killed a lot. Responsibility cannot be avoided.
We already know about thousands of missing people. We already know about thousands of people who could be either deported to Russia or killed. There are no other options for their fate.
The situation now is that thanks to an objective investigation, thanks to witnesses, thanks to satellite surveillance of events on earth, thanks to other tools that help establish the truth we will find out all the circumstances regarding the majority of our missing citizens. Regarding most of Russia's war crimes in Ukraine.
If the world has started a debate about whether it is permissible to call what the Russian military did on the territory of Ukraine genocide, the search for truth can no longer be stopped. You can't roll it back in any way. One can only quickly abandon further aggression against Ukraine and thus try to somehow reduce the damage to Russian statehood and to those who personally adopt key decisions in Russia.
If not, if nothing changes, then it is suicide. Suicide for anyone who chooses to continue the war.
Today, Western countries announced a new package of sanctions against the Russian Federation. New investments in Russia are blocked, restrictions are applied against several systemic banks in Russia, personal sanctions are added, as well as other restrictions. This package has a spectacular look. But this is not enough.
Still it can hardly be called commensurate with the evil that the world saw in Bucha. With the evil that continues in Mariupol, in the shelling of Kharkiv, in Russia's attempt to launch a new global bloody offensive in Donbas...
We will continue to insist on a complete blockade of the Russian banking system from international finance. We will also continue to insist on one or another format of the democratic world's refusal to buy Russian oil. It is the export of oil that is one of the foundations of Russia's aggression. One of the foundations that allows the Russian leadership not to take seriously the negotiations on ending the war and on the liberation of Ukrainian territory.
Some politicians are still unable to decide how to limit the flow of dollars and euros to Russia from the oil trade, so as not to jeopardize their own economies. But that's why people go into politics. To solve such problems, difficult tasks. To solve them quickly and in a principled fashion. If you are not capable, then you shouldn’t have started political activity.
The embargo on Russian oil supplies will be applied anyway. The format will be found. The only question is how many more Ukrainian men and women the Russian military will have time to kill, so that you, some politicians - and we know you, can borrow a little determination somewhere.
It is good that the United States Department of the Treasury has suspended Russia's ability to use US bank accounts and related assets to pay its debt. It's tangible. And I'm grateful for that. But much more needs to be done to stop the war.
If there is no really painful package of sanctions against Russia and if there is no supply of weapons we really need and have applied for many times, it will be considered by Russia as a permission. A permission to go further. A permission to attack. A permission to start a new bloody wave in Donbas.
It is still possible to prevent this. It is still possible to impose such sanctions, which Ukraine insists on, our people insist on. It is still possible to give us weapons that will really stop this aggression. The West can do it.
Just as it could have applied preventive sanctions last year to prevent this invasion. If the mistake is made again, if there is no preventive action again, it will be a historic mistake for the whole Western world.
I addressed the parliament and the people of Ireland today. This country was one of the first to come to our aid after February 24. And it is one of those who shows principled leadership in the European house to put effective and decisive pressure on Russia.
As a result of my address, we have good news: Ireland fully supports Ukraine's accelerated accession to the European Union. And it will do everything to increase the pressure on Russia as much as necessary to end this war.
Tomorrow I will address the parliaments and nations of Greece and the Republic of Cyprus.
In the afternoon I held a meeting with members of the Cabinet of Ministers in Kyiv. The key issues are the implementation of the state budget and economic activity in our country. We must do everything possible to restore the work of domestic enterprises, trade activities, and revive small and medium-sized enterprises throughout our territory where it is safe and possible to work.
The economy is also a frontline on which we fight for our freedom, for our state, for our people. Therefore, we need to constantly look for ways to adapt to the circumstances. Now we need to be as creative and bold as possible in solving economic issues. It depends not only on government officials and the central government in general. In general, it also depends on all leaders at the local level, on the political and business communities.
We must all find the necessary ideas, the necessary solutions to stabilize the country's economy together. If we need to relocate businesses from certain areas, we have to do it. If we need to update legislation and give businesses more room for development, MPs must do so quickly. If we need to create special conditions for the return of people, and the security situation in a particular area allows, every leader at any level must make every effort and do everything possible to return people to such safe areas.
Today, the 42nd day of the Russian invasion has come to an end. This is not too much for military history. But for the life of a particular person - it is tangible. Right now, many of our people who left their cities, their communities after the invasion of Russia may wonder: what next? And where next? In particular, Ukrainians abroad. In particular, Kyivans and residents of other cities in the north and center of our state who moved to the western regions.
And I call on all community leaders in areas where there is no threat of direct confrontation with the enemy on the ground to do everything possible for people to return, for people to work, for economic processes to restart. To restore normal life as much as security allows.
This applies to the entire horizontal of local government - mayors, deputies of city and regional councils. Look for solutions for every district, for every region! Together with the government, together with us, with the Office of the President, together with the deputies of the Verkhovna Rada. A working economy is just as important as our brave, strong army.
The Russian occupiers continue to accumulate fighting force to realize their ill ambitions in Donbas. They are preparing to resume an active offensive.
We are preparing for a further reduction of Russia's military potential. Manpower and equipment. We will fight and we will not retreat. We will look for all possible options to defend ourselves until Russia begins to seriously seek peace.
This is our land. This is our future. And we will not give them up.
I never tire of thanking each of our defenders everyday - all our Armed Forces, intelligence, special services, the National Police, everyone who allows us to hope and believe in victory. Allows us to count on peace.
Sincere gratitude! Sincere respect!
And before delivering this evening's address, I traditionally signed decrees on awarding our heroes. 168 servicemen of the Armed Forces. And 3 servicemen from the Main Directorate of Intelligence.
Eternal glory to everyone who defends Ukraine!
Eternal memory to everyone who gave life for our state!
Glory to Ukraine!
Cara Senhora Presidente!
Caro Senhor Secretário-geral!
Caros Membros do Conselho de Segurança e demais participantes na reunião!
Obrigado por esta oportunidade.
Estou certo de que todos os representantes dos Estados membros da ONU me ouvirão hoje.
Ontem, regressei da nossa cidade de Bucha, recentemente libertada das tropas da Federação Russa.
É difícil encontrar um crime de guerra que os ocupantes não tenham cometido lá.
Os militares russos procuraram e mataram propositalmente qualquer um que servisse o nosso Estado.
Eles executaram mulheres fora das casas, por simplesmente se aproximarem e chamarem por alguém vivo.
Mataram famílias inteiras - adultos e crianças. E ainda tentaram queimar os seus corpos.
Dirijo-me a vós em nome das pessoas que todos os dias honram a memória dos falecidos. Todos os dias, todas as manhãs.
A memória dos civis mortos.
Que foram baleados na nuca ou num dos olhos, depois de serem torturados. Que foram simplesmente baleados ali, nas ruas.
Que foram lançados ao poço, para que ali morressem em sofrimento.
Que foram mortos em apartamentos, casas, explodidos por granadas. Que foram esmagados por tanques, em carros civis, no meio da estrada. Por diversão.
Cujos membros foram cortados, cuja garganta foi cortada. Cujas mulheres foram violadas e mortas à frente dos seus próprios filhos.
Cujas línguas foram arrancadas, apenas porque os invasores não ouviram deles o que queriam ouvir.
Como é isto diferente do que os terroristas do ISIS faziam no território ocupado?
A única diferença é que tais atrocidades são cometidas por um membro permanente do Conselho de Segurança das Nações Unidas.
O qual destrói a unidade interna dos Estados.
Destrói fronteiras estatais.
Nega o direito de mais de uma dúzia de povos em dois continentes à autodeterminação e à vida estatal independente. Persegue uma política consistente de destruição da diversidade étnica e religiosa.
Inflama guerras e dirige-as deliberadamente, de forma a matar o maior número possível de civis comuns. Destrói o maior número possível de cidades pacíficas comuns. Deixa para trás, no país para onde envia suas tropas, apenas ruínas e valas comuns. Vocês já viram tudo.
Promove o ódio a nível nacional e procura exportá-lo para outros países, por meio do seu sistema de propaganda e corrupção política.
Provoca uma crise alimentar global que pode levar à fome na África e na Ásia, e certamente terminará num caos político em grande escala nos países onde a estabilidade dos preços dos alimentos é um fator-chave da segurança interna.
Então, onde está a segurança que o Conselho de Segurança devia garantir? Não há segurança. Embora haja um Conselho de Segurança, como se nada tivesse acontecido.
Então, onde está a paz que as Nações Unidas foram criadas para garantir?
É óbvio que a instituição-chave do mundo que deve garantir a coerção de quaisquer agressores à paz, simplesmente não pode funcionar de forma eficaz.
Agora o mundo viu o que os militares russos fizeram em Bucha, enquanto mantinham a nossa cidade sob ocupação. Mas o mundo ainda não viu o que eles fizeram nas outras cidades ocupadas, em outras áreas ocupadas do nosso país.
A geografia pode ser diferente, mas a crueldade é a mesma. Os crimes são os mesmos.
E a responsabilidade deve ser inevitável.
Senhoras e senhores!
Gostaria de vos lembrar do primeiro artigo do primeiro capítulo da Carta da ONU. Qual é o propósito da nossa organização? Manter a paz. E impor a paz. Agora, a Carta da ONU está a ser violada literalmente desde o seu primeiro artigo. E se assim é, qual é o objetivo de todos os outros artigos?
Hoje, é como resultado das ações da Rússia no território do meu Estado, no território da Ucrânia, que estão a ser cometidos os crimes de guerra mais hediondos de todos os tempos, desde o fim da Segunda Guerra Mundial.
As tropas russas estão deliberadamente a transformar cidades ucranianas em cinzas, com artilharia e ataques aéreos.
Eles estão deliberadamente a bloquear as cidades, a criar a fome em massa nessas cidades. Eles estão a disparar deliberadamente contra colunas de civis nas estradas, os quais apenas tentam escapar do território das hostilidades.
Eles até explodem deliberadamente os abrigos onde os civis se escondem de ataques aéreos. Eles estão deliberadamente a criar condições nos territórios temporariamente ocupados para que o maior número possível de civis seja morto lá.
O massacre na nossa cidade de Bucha é apenas um, infelizmente, de muitos exemplos do que os ocupantes têm feito nas nossas terras há 41 dias.
E há muitos outros lugares sobre os quais o mundo ainda não descobriu toda a verdade: Mariupol, Kharkiv, Chernihiv, Okhtyrka, Borodyanka e dezenas de outras comunidades ucranianas, todas elas como Bucha.
Eu sei, e vocês sabem muito bem, o que os representantes da Rússia vão dizer em resposta às acusações desses crimes. Eles já disseram o mesmo muitas vezes. O exemplo mais ilustrativo foi após o abate do Boeing da Malásia sobre o Donbas, por forças russas com armas russas. Ou durante a guerra na Síria.
Eles vão culpar-nos a nós, apenas para se justificarem. Eles dirão que existem versões diferentes, e que qual delas é a verdadeira, é supostamente impossível de estabelecer para já. Dirão até que os corpos dos mortos foram supostamente “plantados”, e que todos os vídeos são encenados.
Mas, agora, estamos em 2022. Há evidências conclusivas. Existem imagens de satélite. É possível realizar uma investigação completa e transparente.
É isso que nos interessa.
Acesso máximo aos jornalistas. Máxima cooperação com instituições internacionais. Participação do Tribunal Penal Internacional. Verdade total, responsabilidade total.
Estou certo de que todos os Estados do sistema da ONU se devem interessar por isso. Para quê? Para punir de uma vez por todas aqueles que se consideram privilegiados, que se consideram impunes. Portanto, para mostrar a todos os outros potenciais criminosos de guerra do mundo que eles inevitavelmente também serão punidos. Se o maior for punido, todos serão punidos.
Por que é que a Rússia veio para a Ucrânia, digam-me?
Eu respondo. A liderança da Rússia parece colonizadora - como nos tempos antigos. Eles precisam da nossa riqueza e do nosso povo. A Rússia já deportou dezenas de milhares dos nossos cidadãos para o seu território. No total, haverá centenas. Sequestraram mais de duas mil crianças. Simplesmente raptaram milhares de crianças. E continuam a fazê-lo. A Rússia quer transformar os ucranianos em escravos silenciosos.
Os militares russos estão a saquear abertamente as cidades e aldeias que capturaram. Isso é pilhagem da mais alta escala. Eles roubam tudo, desde comida até brincos de ouro, que eles simplesmente arrancam com sangue.
Estamos a lidar com um Estado que transforma o direito de veto no Conselho de Segurança da ONU em direito de matar.
O que mina toda a arquitetura da segurança global.
O que permite que o mal fique impune e se espalhe pelo mundo. Destruindo tudo o que pode trabalhar para a paz e segurança.
Se isso continuar, o resultado será que cada Estado confiará apenas no poder das armas para garantir a sua segurança, não no Direito Internacional, não nas instituições internacionais.
Então, a ONU pode simplesmente ser dissolvida.
Senhoras e senhores!
Vocês estão prontos para a dissolução da ONU? Vocês acham que o tempo do Direito Internacional já chegou ao fim?
Se a vossa resposta for não, então precisam de agir agora, de agir imediatamente.
O poder da Carta da ONU deve ser restaurado imediatamente.
O sistema da ONU deve ser reformado imediatamente, para que o direito de veto não seja o direito de matar. Para que haja uma representação justa de todas as regiões do mundo no Conselho de Segurança.
O agressor deve ser forçado à paz imediatamente. É necessário determinação. A cadeia de assassinatos em massa da Síria à Somália, do Afeganistão ao Iêmen e Líbia deveria ter sido interrompida há muito tempo, para ser honesto.
Se a tirania tivesse recebido uma resposta à guerra que desencadeou, de tal maneira que tivesse deixado de existir, e de tal maneira que uma paz justa tivesse sido garantida depois dela, o mundo teria mudado, com certeza.
E então, talvez não tivéssemos uma guerra, uma guerra no meu país. Contra nossa nação, a nação ucraniana. Contra civis.
Mas o mundo assistiu e não quis ver a ocupação da Crimeia, ou mesmo antes - a guerra contra a Geórgia, ou mesmo antes - a alienação da Moldávia de toda a região da Transnístria. Também não quiseram ver como a Rússia estava a preparar o terreno para outros conflitos e guerras perto das suas fronteiras.
Como pará-los?
Levem imediatamente os militares russos e aqueles que lhes deram ordens à justiça por crimes de guerra na Ucrânia.
Todos os que deram ordens criminais e as cumpriram matando civis enfrentarão um tribunal semelhante aos julgamentos de Nuremberg.
Quero lembrar aos diplomatas russos que um homem como von Ribbentrop não evitou a punição, após a Segunda Guerra Mundial.
E também quero lembrar aos arquitetos da política criminal da Rússia que a punição também chegou a Adolf Eichmann.
Nenhum dos culpados escapará. Nenhum.
Mas o principal é que está na hora de transformar o sistema, cujo núcleo é a ONU. Para isso, propomos convocar uma conferência global. E pedimos para que seja feita já na pacífica Kyiv – de modo a decidir como reformaremos o sistema de segurança mundial, como iremos realmente garantir a inviolabilidade das fronteiras universalmente reconhecidas e a integridade dos Estados. Como iremos garantir o Estado de Direito Internacional.
Agora está claro que as metas estabelecidas em São Francisco, em 1945, durante a criação de uma organização global de segurança internacional não foram alcançadas. E é impossível alcançá-las sem reformas.
Portanto, devemos fazer tudo o que estiver ao nosso alcance para transmitir às próximas gerações uma ONU eficaz, com capacidade de responder preventivamente aos desafios de segurança e, assim, garantir a paz.
Prevenir a agressão e forçar os agressores à paz. Ter determinação e capacidade de punir, caso os princípios da paz sejam violados.
Não pode haver mais exceções, privilégios. Todos devem ser iguais. Todos os participantes nas relações internacionais. Independentemente da força económica, área geográfica e ambições individuais.
O poder da paz deve tornar-se dominante. O poder da justiça e o poder da segurança. Tal como a humanidade sempre idealizou.
A Ucrânia está pronta para fornecer uma plataforma para um dos principais escritórios do sistema de segurança atualizado.
Assim como o escritório de Genebra é especializado em direitos humanos, assim como o escritório de Nairóbi é especializado no campo da proteção ambiental, o escritório de Kyiv U-24 pode ser especializado em medidas preventivas para manter a paz.
Quero lembrar-vos da nossa missão pacífica no Afeganistão. Quando, às nossas custas, nós, ucranianos, evacuamos mais de mil pessoas desse país. E foi na fase mais cálida. Mas as pessoas precisavam de ajuda - e a Ucrânia foi. Assim como outros países.
Nós evacuamos pessoas de diferentes nacionalidades, de diferentes religiões. Afegãos, cidadãos de países europeus, EUA, Canadá. Não distinguimos quem precisava de ajuda, se era o nosso povo ou não. Nós salvamos todos.
Se de todas as vezes que houvesse necessidade, todos no mundo estivessem confiantes de que a ajuda viria, o mundo seria definitivamente mais seguro.
Portanto, a Ucrânia tem o direito moral necessário para propor uma reforma do sistema de segurança mundial.
Provamos que ajudamos os outros não apenas nos tempos bons, mas também nos tempos sombrios.
E agora precisamos de decisões do Conselho de Segurança. Pela paz na Ucrânia. Se vocês não sabem como adotar essa decisão, podem fazer duas coisas.
Removam a Rússia, como agressora e fonte de guerra, para que esta deixe de bloquear decisões sobre a sua própria agressão, sobre a sua própria guerra. E então façam tudo o que possa estabelecer a paz.
Mostrem como vocês se podem reformatar e realmente trabalhar pela paz.
Ou, se o formato atual for inalterável e simplesmente não houver saída, a única opção será dissolver-se completamente.
Estou convencido de que vocês podem prescindir desta última opção.
A Ucrânia precisa de paz. Precisamos de paz. A Europa precisa de paz. O mundo precisa de paz.
Por fim, peço que assistam a um vídeo. Um vídeo curto.
Um vídeo que mostra aquilo que veio para substituir o vosso poder, porque alguém sozinho pode abusar dos seus direitos.
É a isto que a impunidade leva.
Se possível - assistam a este vídeo. Porque nem todos conseguirão vir até nós e ver de perto. Então assistam.
Obrigado.
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-zasidanni-radi-bezpeki-oon-74121
Шановна пані Голово!
Шановний пане Генеральний секретарю!
Шановні члени Радбезу та інші учасники засідання!
Дякую за можливість. Упевнений, мене сьогодні почують і всі представники держав – членів ООН. Учора я повернувся з нашого міста Бучі, днями звільненого від військ Російської Федерації. Складно знайти такий воєнний злочин, який окупанти не вчинили б там.
Російські військові розшукували й цілеспрямовано вбивали кожного, хто служив нашій державі. Вони розстрілювали жінок за дверима будинків, коли підходили й просто кликали того, хто є живий. Вони вбивали цілі родини – дорослих убивали і дітей. І намагалися спалити їхні тіла.
Я звертаюся до вас від імені народу, який щоденно вшановує пам’ять загиблих. Щоденно, зранку. Пам’ять загиблих мирних людей. Яких убивали пострілом у потилицю або в око після катувань. Яких розстрілювали просто на вулицях. Яких кидали в криниці, щоб вони там загинули в стражданнях. Яких убивали у квартирах, у будинках, підриваючи гранатами. Давили танками просто в цивільних автівках посеред дороги. Заради задоволення. Яким відрубували кінцівки, перерізали горло. Яких ґвалтували й убивали на очах у їхніх же дітей.
Їм виривали язик лише тому, що не чули від них того, що хотіли почути.
Чим це відрізняється від того, що робили терористи ДАІШ на захопленій ними території? Хіба що тим, що це робить постійний член Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Руйнує внутрішню єдність держав. Руйнує державні кордони.
Заперечує право понад десятка народів на двох континентах на самовизначення й самостійне державне життя. Проводить послідовну політику знищення етнічної та релігійної різноманітності. Розпалює війни та свідомо веде їх так, щоб убити якнайбільшу кількість звичайних мирних людей. Щоб якнайбільше зруйнувати звичайні мирні міста. Щоб залишити в країні, куди заводить свої війська, тільки руїни та масові поховання. Все це ви бачили. Підтримує на державному рівні ненависть і намагається експортувати її в інші держави за допомогою своєї системи пропаганди й політичної корупції.
Провокує глобальну продовольчу кризу, яка може призвести до голоду в державах Африки, в державах Азії й точно закінчиться масштабним політичним хаосом у країнах, де стабільність продовольчих цін – базовий чинник внутрішньої безпеки.
Тож де ця безпека, яку має гарантувати Рада Безпеки? Її немає. Хоча і є Рада Безпеки, як нічого й не було.
Тож де той мир, заради гарантування якого створювалась Організація Об’єднаних Націй?
Це очевидно, що ключова інституція світу, яка повинна забезпечувати примус будь-яких агресорів до миру, просто не може ефективно працювати.
Зараз світ побачив, що російські військові зробили в Бучі, поки утримували наше місто в окупації. Але світу ще тільки доведеться побачити, що вони зробили в інших окупованих містах, в інших окупованих районах нашої країни.
Географія може бути різною, але жорстокість однакова. Злочини однакові.
І відповідальність має бути неминучою.
Пані та панове!
Хочу нагадати вам статтю першу глави першої Статуту ООН. У чому мета нашої організації? У тому, щоб підтримувати мир. І примушувати до миру. Зараз Статут ООН порушується буквально з першої ж статті. А якщо так, то який сенс в усіх інших статтях?
На сьогодні саме внаслідок дій Росії на території моєї держави, на території України, скоюються найстрашніші воєнні злочини за весь час після завершення Другої світової війни.
Російські війська свідомо знищують у попіл українські міста артилерійськими, авіаційними ударами. Свідомо блокують міста, створюючи в них масовий голод. Свідомо розстрілюють колони цивільних на дорогах, які намагаються просто врятуватися з території військових дій. Свідомо підривають навіть укриття, у яких ховаються мирні люди від авіаційних ударів. Свідомо створюють на тимчасово окупованих територіях такі умови, щоб там було вбито якнайбільше цивільних людей.
Масові вбивства у нашому місті Бучі – це, на жаль, лише один із багатьох приклад того, що здійснюють окупанти на нашій землі вже протягом 41 дня.
А є ще багато інших таких місць, про які світу ще тільки доведеться дізнатися повну правду: Маріуполь, Харків, Чернігів, Охтирка, Бородянка та ще десятки, десятки українських громад, кожна з яких – як Буча.
Я знаю і ви прекрасно знаєте, що говоритимуть представники Росії у відповідь на звинувачення в цих злочинах. Вони це вже неодноразово говорили. Найпоказовіше – після збиття російськими силами з російської ж зброї малайзійського «Боїнга» над Донбасом. Або під час війни у Сирії.
Вони будуть звинувачувати всіх, тільки б виправдати себе. Вони будуть говорити, що нібито є різні версії, а яка з них правдива – нібито неможливо поки що встановити. Вони будуть говорити навіть те, що тіла вбитих нібито підкинули, а всі відео – постановочні.
Але. Зараз 2022 рік. Є безперечні докази. Є супутникові знімки. Є можливість провести повне прозоре розслідування. Саме в цьому ми зацікавлені.
Максимальний доступ журналістів. Максимальна співпраця з міжнародними інституціями. Залучення Міжнародного кримінального суду. Повна правда, повна відповідальність.
Впевнений, у цьому має бути зацікавлена й кожна держава в системі ООН. Для чого? Для того, щоб раз і назавжди покарати того, хто вважає себе привілейованим, вважає себе безкарним. А отже, показати всім іншим потенційним воєнним злочинцям світу, що вони також будуть неминуче покарані. Якщо карають того, хто найбільший, то буде покараний кожен.
Навіщо Росія прийшла в Україну, скажіть мені?
Я відповім. Керівництво Росії відчуває себе колонізаторами – як у давні часи. Їм потрібне наше багатство та наші люди. Росія вже депортувала на свою територію десятки тисяч наших громадян. Далі – сотні. Викрала понад дві тисячі дітей. Просто викрала тисячі дітей. І продовжує це робити. Росія хоче перетворити українців на мовчазних рабів.
Російські військові відверто, відкрито грабують міста, села, які вони захопили. Це мародерство найвищого масштабу. Вони крадуть усе – від продовольства до золотих сережок, які просто виривають із кров’ю.
Ми маємо справу з державою, яка перетворює право вето у Раді Безпеки ООН на право смерті. Яка підриває всю архітектуру глобальної безпеки. Яка дозволяє злу бути безкарним і поширюватися світом. Знищуючи все, що тільки може працювати на мир і безпеку.
Якщо це продовжиться, то фіналом буде те, що кожна з держав зможе розраховувати тільки на силу зброї, щоб гарантувати собі безпеку, а не на міжнародне право, не на міжнародні інституції. ООН можна буде просто закрити.
Пані та панове!
Чи готові ви до закриття ООН? Чи вважаєте ви, що час міжнародного права минув?
Якщо ваша відповідь «ні», то діяти потрібно зараз, діяти негайно. Потрібно негайно повертати силу Статуту ООН. Потрібно негайно реформувати систему ООН таким чином, щоб право вето не було правом смерті. Щоб була справедлива представленість у Радбезі всіх регіонів світу. Потрібно негайно примушувати агресора до миру. Потрібна рішучість. Ланцюжок масових убивств від Сирії до Сомалі, від Афганістану до Ємену та Лівії мав би бути зупинений, і вже давно, якщо чесно.
Якби хоч раз тиранія отримала таку відповідь на розв’язану нею війну, що перестала б існувати, а після неї був би гарантований чесний мир, то світ точно змінився б.
І тоді, можливо, не було б війни у нас, війни в моїй країні. Проти нашого народу, українського народу. Проти людей.
Але світ дивився й не хотів бачити ні окупації Криму, ні ще раніше – війни проти Грузії, ні ще раніше – з відчуженням від Молдови цілого Придністровського регіону. І на те, як Росія готувала ґрунт для ще інших конфліктів та війн поблизу своїх кордонів.
Як це зупинити?
Негайно притягати російських військових і тих, хто віддав їм накази, до відповідальності за воєнні злочини на території України.
Кожен, хто віддавав злочинні накази і хто їх виконував, убиваючи людей, опиняться під трибуналом, який має бути аналогічним Нюрнберзькому процесу.
Я хочу нагадати дипломатам Росії, що після Другої світової війни покарання не оминуло таку людину, як фон Ріббентроп.
І хочу нагадати також і архітекторам злочинної політики Росії, що покарання наздогнало й Адольфа Айхмана. Ніхто з винних не сховається. Ніхто.
Але головне, що сьогодні саме час трансформувати систему, стрижнем якої є Організація Об’єднаних Націй. Щоб це зробити, пропонуємо скликати глобальну конференцію. І ми просимо зробити це вже в мирному Києві – для того, щоб визначитись, як будемо реформувати світову систему безпеки. Як будемо реально гарантувати непорушність загальновизнаних кордонів і цілісність держав. Як будемо утверджувати верховенство міжнародного права.
Зараз цілком очевидно, що цілі, які закладалися в Сан-Франциско у 1945 році при створенні глобальної безпекової міжнародної організації, не досягнуті. І досягнути їх без реформ неможливо.
А отже, ми повинні зробити все, що від нас із вами залежить, щоб передати наступним поколінням дієву ООН з можливістю превентивно реагувати на безпекові виклики, а отже – гарантувати мир.
Запобігати агресії та примушувати агресорів до миру. Мати рішучість і змогу карати, якщо принципи миру порушуються.
Винятків, привілеїв бути більше не може. Всі мають бути рівними. Всі учасники міжнародних відносин, незалежно від економічної сили, географічної площі та індивідуальних амбіцій.
Домінуючою має стати сила миру. Сила справедливості та сила безпеки. Як про це людство завжди й мріяло.
Україна готова дати майданчик для одного з головних офісів оновленої системи безпеки.
Як офіс у Женеві спеціалізується на правах людини, як офіс у Найробі – на захисті навколишнього середовища, так офіс у Києві – Офіс U-24 – може спеціалізуватися на превентивних заходах для підтримання миру.
Я хочу нагадати нашу мирну місію в Афганістані. Коли тільки завдяки своїм силам ми, українці, евакуювали з цієї країни понад тисячу людей. І була найгарячіша фаза. Але люди потребували допомоги – і Україна прийшла. Як і інші держави.
Ми забрали звідти людей різних національностей, різної віри. Афганців, громадян європейських держав, США, Канади. Ми не дивилися, хто потребує допомоги. Це наша людина чи не наша людина – ми рятували всіх.
Якби кожного разу, коли є така потреба, кожен у світі мав упевненість, що допомога прийде, світ був би однозначно безпечнішим.
Тому Україна має необхідне моральне право, щоб пропонувати реформу світової системи безпеки.
Ми довели, що допомагаємо іншим не тільки у щасті, а й у темні часи.
І зараз ми потребуємо рішень від Ради Безпеки. Для миру в Україні. Якщо ви не знаєте, як ухвалити це рішення, то ви можете зробити дві речі.
Або усунути Росію як агресора та джерело війни від блокування рішень щодо її ж агресії, її ж війни. І тоді зробити все, що може встановити мир.
Або покажіть, як можна переформатуватися і працювати реально заради миру.
Або, якщо ваш чинний формат – безальтернативний і виходу просто немає, то далі – тільки саморозпуск.
Я переконаний, що ви здатні обійтися без третього варіанту.
Мир потрібен Україні. Мир потрібен нам. Мир потрібен Європі. Мир потрібен світу. І насамкінець я дуже прошу вас зараз – перегляньте відео. Невеличке.
Відео про те, що прийшло на зміну вашій силі через те, що хтось один може зловживати своїми правами. Ось до чого призводить безкарність. Якщо є можливість, подивіться це відео. Тому що можливості у всіх приїхати до нас і побачити це немає. Тож подивіться цей фрагмент.
Дякую.
https://www.president.gov.ua/en/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-zasidanni-radi-bezpeki-oon-74121
Dear Mrs. President!
Dear Mr. Secretary General!
Dear members of the Security Council and other participants of the meeting!
Thank you for the opportunity.
I am sure that all the representatives of the UN member states will hear me today.
Yesterday I returned from our city of Bucha, recently liberated from the troops of the Russian Federation.
It is difficult to find a war crime that the occupiers have not committed there.
The Russian military searched for and purposefully killed anyone who served our state.
They executed women outside the houses when approaching and simply calling someone alive.
They killed whole families - adults and children. And they tried to burn their bodies.
I am addressing you on behalf of the people who honor the memory of the deceased everyday. Everyday, in the morning.
The memory of the killed civilians.
Who were shot in the back of the head or in the eye after being tortured. Who were shot just on the streets.
Who were thrown into the well, so that they die there in suffering.
Who were killed in apartments, houses, blown up by grenades. Who were crushed by tanks in civilian cars in the middle of the road. For fun.
Whose limbs were cut off, whose throat was cut. Who were raped and killed in front of their own children.
Their tongues were torn out only because they did not hear from them what they wanted to hear.
How is this different from what the ISIS terrorists were doing in the occupied territory?
Except that it is done by a permanent member of the United Nations Security Council.
It destroys the internal unity of states.
Destroys state borders.
Denies the right of more than a dozen peoples on two continents to self-determination and independent state life. Pursues a consistent policy of destroying ethnic and religious diversity.
Inflames wars and deliberately wages them in such a way as to kill as many ordinary civilians as possible. To destroy as many ordinary peaceful cities as possible. To leave in the country where it sends its troops only ruins and mass graves. You've seen it all.
Promotes hatred at the state level and seeks to export it to other countries through its system of propaganda and political corruption.
Provokes a global food crisis that could lead to famine in Africa and Asia, and will certainly end in large-scale political chaos in countries where food price stability is a key factor of domestic security.
So where is the security that the Security Council must guarantee? There is no security. Although there is a Security Council, as if nothing happened.
So where is the peace that the United Nations was created to guarantee?
It is obvious that the key institution of the world, which must ensure the coercion of any aggressors to peace, simply cannot work effectively.
Now the world has seen what the Russian military did in Bucha while keeping our city under occupation. But the world has yet to see what they have done in other occupied cities, in other occupied areas of our country.
Geography may be different, but cruelty is the same. Crimes are the same.
And responsibility must be inevitable.
Ladies and Gentlemen!
I would like to remind you of the first article of the first chapter of the UN Charter. What is the purpose of our organization? To maintain peace. And to force to peace. Now the UN Charter is being violated literally from the first article. And if so, what is the point of all other articles?
Today, it is as a result of Russia's actions on the territory of my state, on the territory of Ukraine, that the most heinous war crimes of all time since the end of World War II are being committed.
Russian troops are deliberately destroying Ukrainian cities to ashes with artillery and air strikes.
They are deliberately blocking cities, creating mass starvation in them. They are deliberately shooting at columns of civilians on the roads who are trying to escape from the territory of hostilities.
They are even deliberately blowing up shelters where civilians are hiding from air strikes. They are deliberately creating conditions in the temporarily occupied territories so that as many civilians as possible are killed there.
The massacre in our city of Bucha is just one, unfortunately, of many examples of what the occupiers have been doing on our land for 41 days.
And there are many other such places that the world has yet to find out the full truth of: Mariupol, Kharkiv, Chernihiv, Okhtyrka, Borodyanka and dozens of other Ukrainian communities, each of which is like Bucha.
I know, and you know very well, what the representatives of Russia will say in response to the accusations of these crimes. They have said this many times. The most illustrative was after the downing of a Malaysian Boeing over Donbas by Russian forces with Russian weapons. Or during the war in Syria.
They will blame everyone, just to justify themselves. They will say that there are different versions, and which of them is true is allegedly impossible to establish yet. They will even say that the bodies of those killed were allegedly “planted”, and all the videos are staged.
But. Now is the year 2022. There is conclusive evidence. There are satellite images. It is possible to conduct a full, transparent investigation.
That is what we are interested in.
Maximum access of journalists. Maximum cooperation with international institutions. Involvement of the International Criminal Court. Full truth, full responsibility.
I am sure that every state in the UN system should be interested in this. For what? In order to punish once and for all those who consider themselves privileged, consider themselves unpunished. Hence, to show all other potential war criminals in the world that they will inevitably be punished as well. If the biggest is punished, everyone will be punished.
Why did Russia come to Ukraine, tell me?
I will answer. Russia's leadership feels like colonizers - as in ancient times. They need our wealth and our people. Russia has already deported tens of thousands of our citizens to its territory. Then there will be hundreds. It abducted more than two thousand children. Simply abducted thousands of children. And continues to do so. Russia wants to turn Ukrainians into silent slaves.
The Russian militaries are openly looting the cities and villages they have captured. This is looting of the highest scale. They steal everything from food to gold earrings they just rip out with blood.
We are dealing with a state that turns the right of veto in the UN Security Council into a right to kill.
Which undermines the whole architecture of global security.
Which allows evil to go unpunished and spread the world. Destroying everything that can work for peace and security.
If this continues, the finale will be that each state will rely only on the power of arms to ensure its security, not on international law, not on international institutions.
Then, the UN can simply be dissolved.
Ladies and Gentlemen!
Are you ready for the dissolving of the UN? Do you think that the time of international law has passed?
If your answer is no, you need to act now, act immediately.
The power of the UN Charter must be restored immediately.
The UN system must be reformed immediately so that the right of veto is not a right to kill. So that there is a fair representation of all regions of the world in the Security Council.
The aggressor must be forced to peace immediately. Determination is needed. The chain of mass killings from Syria to Somalia, from Afghanistan to Yemen and Libya should have been stopped a long time ago to be honest.
If tyranny had ever received such a response to the war it had unleashed that it would have ceased to exist and a fair peace would have been guaranteed after it, the world would have changed for sure.
And then, perhaps, we would not have a war, a war in my country. Against our nation, the Ukrainian nation. Against people.
But the world watched and did not want to see the occupation of Crimea, or even before - the war against Georgia, or even earlier - the alienation from Moldova of the entire Transnistrian region. It also didn’t want to see how Russia was preparing the ground for other conflicts and wars near its borders.
How to stop it?
Immediately bring the Russian military and those who gave them orders to justice for war crimes in Ukraine.
Everyone who gave criminal orders and fulfilled them by killing people will face a tribunal similar to the Nuremberg trials.
I want to remind Russian diplomats that a man like von Ribbentrop has not avoided punishment after World War II.
And I also want to remind the architects of Russia's criminal policy that punishment has reached Adolf Eichmann as well.
None of the culprits will escape. No one.
But the main thing is that today is the time to transform the system, the core of which is the United Nations. To do this, we propose to convene a global conference. And we ask to do it already in peaceful Kyiv - in order to decide.
How we will reform the world security system.
How we will really guarantee the inviolability of universally recognized borders and the integrity of states.
How we will ensure the rule of international law.
It is now clear that the goals set in San Francisco in 1945 during the creation of a global international security organization have not been achieved. And it is impossible to achieve them without reforms.
Therefore, we must do everything in our power to pass on to the next generations an effective UN with the ability to respond preventively to security challenges and thus guarantee peace.
Prevent aggression and force aggressors to peace. Have the determination and ability to punish if the principles of peace are violated.
There can be no more exceptions, privileges. Everyone must be equal. All participants in international relations. Regardless of economic strength, geographical area and individual ambitions.
The power of peace must become dominant. The power of justice and the power of security. As humanity has always dreamed of.
Ukraine is ready to provide a platform for one of the main offices of the updated security system.
Just as the Geneva office specializes in human rights, just as the Nairobi office specializes in the field of environmental protection, the Kyiv U-24 Office can specialize in preventive measures to maintain peace.
I want to remind you of our peaceful mission in Afghanistan. When, at our own expense, we Ukrainians evacuated more than a thousand people from this country. And it was the hottest phase. But people needed help - and Ukraine came. Just like other states.
We evacuated people of different nationalities, different faiths. Afghans, citizens of European countries, USA, Canada. We did not distinguish who needs help, whether these are our people or not. We saved everyone.
If every time there was a need everyone in the world was confident that help would come, the world would be definitely safer.
Therefore, Ukraine has the necessary moral right to propose a reform of the world security system.
We have proven that we help others not only in good times, but also in dark times.
And now we need decisions from the Security Council. For peace in Ukraine. If you do not know how to adopt this decision, you can do two things.
Remove Russia as an aggressor and a source of war from blocking decisions about its own aggression, its own war. And then do everything that can establish peace.
Or show how you can reformat and really work for peace.
Or if your current format is unalterable and there is simply no way out, then the only option would be to dissolve yourself altogether.
I am convinced that you can do without the third option.
Ukraine needs peace. We need peace. Europe needs peace. The world needs peace.
And finally, I’m asking you to watch the video. A short one.
A video of what has come to replace your power because someone alone can abuse his rights.
This is what impunity leads to.
If possible - watch this video. Because there is no opportunity for everyone to come to us and see it. So watch it.
Thank you.
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-74081
Шановний пане Голово Палати депутатів!
Шановний пане Голово Сенату!
Шановний пане Прем'єр-міністре!
Пані та панове депутати й сенатори, гості!
Шановні друзі!
Румунський народе!
Я вдячний за цю можливість звернутися до вас і до всіх ваших людей.
Кілька годин тому я повернувся зі звільнених міст Київської області, поряд із нашою столицею. Саме з тих територій, звідки ми вигнали російських окупантів і побачили, що вони робили на нашій землі з українськими людьми. І хочу, щоб зараз ви це побачили. Що залишили окупанти по собі. Прошу вибачення, відео жорстке, але це – реальність...
Назва нашого міста Буча тепер назавжди увійшла у світову історію. В історію воєнних злочинів. В історію винищення людей.
Станом на цей час відомо про понад триста закатованих, розстріляних чи інакше вбитих мирних людей у Бучі. Звичайних мешканців звичайного міста поруч із Києвом. Їм зв’язували руки за спиною, убивали пострілом у потилицю або в око, убивали просто на вулицях. Давили військовою технікою цивільні автівки. З людьми! Ґвалтували жінок і дівчат...
І це тільки почалося розслідування. Ще зібрані не всі свідчення. Ще виявлені не всі поховання. Ще оглянуті не всі підвали, у яких російські військові катували людей. Є всі підстави припускати, що кількість убитих мешканців Бучі та інших українських міст поряд буде значно більшою, ніж те, що ми знаємо сьогодні.
Чому російські військові це зробили?
У той же день, третього квітня, коли світ жахнувся, побачивши тіла вбитих у Бучі, на сайті російської державної інформаційної агенції «РІА Новини» була опублікована стаття з обґрунтуванням геноциду українців. Її назва доволі красномовна, я цитую: «Що Росія повинна зробити з Україною». І це не просто текст. Це один із доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців.
У статті описується чіткий і прорахований порядок знищення всього, що робить українців українцями, та й самих наших людей. Тих, кого не вдасться зламати й підкорити. Сказано, що потрібно провести «деукраїнізацію» і «деєвропеїзацію» України. Сказано, що навіть назву нашої держави треба стерти. Фактично сказано, що загибель якнайбільшої кількості наших людей у війні тільки вітається.
Хочу ще раз підкреслити: це сайт державної інформаційної агенції Росії, на якому в умовах відкритої державної цензури може бути опубліковано лише те, що відповідає офіційній ідеологічній позиції щодо війни проти України. Те, що не відповідає такій позиції, просто не пройшло б цензуру.
Тобто я хочу, щоб ви мене зрозуміли: вони навіть не ховаються. Вони відкрито кажуть про мету вторгнення на територію України. Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист держави, вони зробили б те, що зробили в Бучі, але на всій території України.
Нам відомо про цілеспрямовані вбивства вчителів, вихователів на тимчасово окупованій території. Нам відомо про цілеспрямований терор проти всіх, кого окупанти розглядали як активістів, як людей, пов’язаних з армією.
Навіть просто присутність у квартирі людини національної символіки України, Державного прапора або герба вже була для окупантів приводом для того, щоб убити цю людину або принаймні погрожувати вбивством.
Але чому вони не ховаються?
Чому вони навіть зараз, коли світу вже все зрозуміло, відкрито кажуть, як хочуть знищити цілий народ?
На це запитання є дві відповіді.
Першу ви зрозумієте дуже добре.
У 1989 році нарешті завершив своє життя Ніколае Чаушеску. Довгі роки було зрозуміло, що ця людина втратила адекватність. Було зрозуміло, що він, його дружина, оточення, його Секурітате тягнуть вашу країну та людей вниз – до страждань, бідності, ізоляції не просто від усього світу, а від усього передового, що є у світі.
Той режим тримався лише на залякуванні, на репресіях, на жорсткій силі та на обмані. Нічого світлого в ньому не було. Румунський народ повстав і захистив себе, врятував себе. Скинувши неадекватну владу. Бо це був єдиний шлях. Чаушеску, його дружину, оточення, його Секурітате неможливо було ні в чому переконати.
Так само неможливо переконати зараз у Росії й тих, хто пропагує війну. Хто віддає злочинні накази. Хто розробляє плани геноциду українського народу та знищення Української держави. Ці люди – неадекватні. Вони втратили будь-який зв’язок з реальністю та готові пожертвувати мільйонами життів для того, щоб втілити свої божевільні ідеї.
А друга причина, чому в Росії відкрито закликають до геноциду і чому можливі такі злочини окупантів, які всі, весь світ побачили в Бучі, – це впевненість російських топ-посадовців, що європейські лідери не зможуть, що вони будуть слабкими. Що Європі не вистачить лідерства. І що європейські народи не здатні захищати цінності, які об’єднали континент.
Пані та панове!
Великий румунський народе!
Ми разом маємо зупинити цих неадекватних людей, які звикли до безкарності й тому вирішили, що їм дозволено абсолютно все. Ми разом маємо зупинити тих, хто хоче геноциду у Європі.
Чому ми маємо зробити це разом?
Кожен із вас розуміє, що Україна – не остання ціль російської агресії. Війська окупантів уперто намагаються обійти наше місто Миколаїв, щоб спробувати захопити Одесу. А від Одеси – один крок, і вже до Молдови.
Російські державні пропагандисти давно кажуть про те, що Молдова також є ціллю для російської експансії. Тому оборона українцями власної держави є фундаментальною передумовою безпеки й незалежності для Молдови. А отже, передумовою миру в усьому великому регіоні Дунаю.
Зараз саме на території України вирішується доля всієї Східної та Центральної Європи, Чорноморського регіону. Тому захистити свободу України, захистити свободу українців – це гарантувати безпеку Європі.
Що потрібно зробити?
Так, це правда, були запроваджені санкції проти Росії за цю війну. Але війна за нашу свободу триває вже 40 днів. Після восьми років війни на Донбасі. Отже, санкцій недостатньо.
Росія повинна шукати мир з Україною та з усією Європою. Для цього Росію слід позбавити всіх ресурсів. Передусім фінансових та економічних.
Євросоюз має нарешті ухвалити принципове рішення й закрити порти для російських суден.
Зупинити транзит товарів та будь-яку економічну активність з Росією. Обмеження потоку грошей за російські енергоносії не має альтернатив.
Можна сперечатись, яким має бути формат: повне ембарго на постачання або програма на кшталт «нафта в обмін на продовольство», але це необхідно.
Але не тільки це.
Кожен політик демократичного світу має захищати необхідність надання Україні всієї потрібної зброї. Бо саме на полі бою вирішується, хто ж вийде переможцем у цій війні – свобода чи тиранія.
Кожен, від кого це залежить, повинен зробити все для швидкого й неминучого притягнення до відповідальності усіх російських військових та їхніх керівників, які винні у скоєнні злочинів проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України.
Сьогодні домовився з Євросоюзом про надання фінансової й технічної підтримки слідчої групи спільних зусиль Євроюст (Eurojust), держав-членів ЄС та Міжнародного кримінального суду.
Вірю, що лідерство Румунії стане одним з вирішальних чинників для відновлення справедливості та захисту нормального життя як у нашому регіоні, так і у Європі загалом.
Впевнений, що Румунія та румунські компанії візьмуть участь також і в програмі відновлення України після війни. Ми пропонуємо нашим партнерам у Європі взяти шефство над містом, регіоном чи галуззю, які постраждали від агресії Росії. Ваш потенціал, ваша внутрішня сила можуть створити новий зразок лідерства в розбудові цивілізованого й мирного життя.
Я щиро вдячний усьому румунському народові за добре ставлення до українських переселенців, які знайшли безпеку на вашій землі. Сподіваюся, нам разом вдасться якнайшвидше створити такі умови, коли Росія все ж відмовиться від війни, а отже, наші люди зможуть повернутися додому, в Україну. А цей досвід допомоги у надзвичайних обставинах, взаємної поваги, добра між нашими людьми вже став основою для ще більшого зближення наших держав, наших народів.
Щойно ситуація це дозволить, я хочу розпочати з вами діалог про нову всеосяжну угоду, яка гарантує абсолютний захист і розвиток нашим національним меншинам – українській спільноті в Румунії та румунській спільноті в Україні.
Бо наша доля – бути настільки близькими, наскільки ми тільки можемо. Наша доля – бути захисниками свободи в нашому регіоні. Наша доля – бути разом у європейській сім’ї.
І я вірю, що вже дуже скоро зможу звернутися до вас ще й зі словами подяки за підтримку Румунією вступу України у Європейський Союз.
Дуже дякую вам!
Слава Румунії!
Слава Україні
Dear Mr. President of the Chamber of Deputies!
Dear Mr. President of the Senate!
Dear Mr. Prime Minister!
Ladies and gentlemen, deputies and senators, guests!
Dear friends!
Romanian people!
I am grateful for this opportunity to address you and all your people.
A few hours ago I returned from the liberated cities of the Kyiv region - near our capital. It is these territories from which we expelled the Russian occupiers and saw what they had been doing to the Ukrainian people on our land. And I want you to see it now. What the occupiers left behind. I apologize - the video is brutal, but it's a reality...
The name of our city of Bucha is now forever in world history. In the history of war crimes. In the history of the extermination of people.
As of now, we know about more than 300 civilians tortured, executed or otherwise killed in Bucha. Ordinary residents of an ordinary city near Kyiv. Their hands were tied behind their backs, they were shot in the back of the head or in the eye, killed just in the streets. Civilian vehicles were crushed by military equipment. Vehicles with people! They raped women and girls...
And this is just the beginning of the investigation. Not all evidence has been collected yet. Not all burials have been discovered yet. Not all basements where the Russian military tortured people have been inspected yet. There is every reason to believe that the number of killed residents of Bucha and other Ukrainian cities nearby will be much higher than what we know today.
Why did the Russian military do that?
On the same day, April 3, when the world was horrified to see the bodies of those killed in Bucha, an article justifying the genocide of Ukrainians was published on the website of the Russian state news agency RIA Novosti. Its name is quite eloquent, I quote: "What should Russia do with Ukraine". And it's not just text. This is one of the proofs for the future tribunal against Russian war criminals.
The article describes a clear and calculated procedure for the destruction of everything that makes Ukrainians Ukrainians and our people themselves. Those whom they will not be able to break and conquer. It is said that "de-Ukrainization" and "de-Europeanization" of Ukraine should be carried out. It is said that even the name of our state should be erased. Virtually, it is said that the deaths of as many of our people in the war are only welcomed.
I want to emphasize once again: this is the website of the state news agency of Russia, where, under conditions of explicit state censorship, only materials that correspond to the official ideological position on the war against Ukraine can be published. What does not correspond to such a position would simply not pass censorship.
I want you to understand me: they are not even hiding. They openly speak about the purpose of the invasion of Ukraine. If our army had not withstood, if our people had not risen to the defense of the state, they would have done what they did in Bucha - but throughout Ukraine.
We know about the deliberate killings of teachers and educators in the temporarily occupied territories. We know about deliberate terror against all those whom the occupiers considered as activists, as people related to the army.
Even the mere presence of the national symbols of Ukraine, the state flag or coat of arms, in a person's apartment was already a reason for the occupiers to kill this person or at least threaten to kill him or her.
But why aren't they hiding?
Why do they even now, when everything is clear to the world, openly say how they want to destroy the whole nation?
There are two answers to this question.
You will understand the first answer very well.
In 1989, Nicolae Ceaușescu finally ended his life. For many years it has been clear that this man had lost his adequacy. It has been clear that he, his wife, his entourage, his "Securitate" have been dragging your country and people down - to suffering, to poverty, to isolation not just from the world, but from everything advanced in the world.
That regime relied only on intimidation, repression, brutality and deception. There was nothing bright in it. The Romanian people revolted and defended themselves, saved themselves. Having overthrown inadequate power. Because that was the only way. Ceaușescu, his wife, his entourage, his "Securitate" could not be convinced of anything.
It is also impossible to convince those who promote war in Russia now. Who give criminal orders. Who develop plans for the genocide of the Ukrainian people and the destruction of the Ukrainian state. These people are inadequate. They have lost all connection with reality and are willing to sacrifice millions of lives to realize their crazy ideas.
And the second reason why Russia is openly calling for genocide and why the crimes of the occupiers that everyone in the world saw in Bucha are possible is the belief of Russia's top officials that European leaders will fail, will be weak. That Europe will lack leadership. And that the nations of Europe are incapable of defending the values that have united the continent.
Ladies and Gentlemen!
Great Romanian people!
Together we must stop these inadequate people who are accustomed to impunity and therefore decided that they are allowed absolutely everything. Together we must stop those who want genocide in Europe.
Why must we do this together?
Each of you understands that Ukraine is not the last target of Russian aggression. Troops of occupiers are stubbornly trying to bypass our city of Mykolaiv to try to seize Odesa. And from Odesa there is one step to Moldova.
Russian state propagandists have long said that Moldova is also a target for Russian expansion. Therefore, the defense of Ukrainians of their own state is a fundamental prerequisite for security and independence of Moldova. And therefore a prerequisite for peace in the whole large region of the Danube.
Now the fate of the whole of Eastern and Central Europe and the Black Sea region is being decided on the territory of Ukraine. Therefore, to protect the freedom of Ukraine, to protect the freedom of Ukrainians is to guarantee the security of Europe.
What must be done?
Yes, it is true, sanctions were imposed on Russia for this war. But the war for our freedom has been going on for 40 days already. After 8 years of war in Donbas. Therefore, sanctions are not enough.
Russia must seek peace with Ukraine and with the whole of Europe. To this end, Russia must be deprived of all resources. First of all, financial and economic ones.
The European Union must finally adopt a principled decision and close ports to Russian ships.
Stop the transit of goods and any economic activity with Russia. Restricting the flow of money for Russian energy has no alternative.
One can argue about what the format should be: a full embargo on supplies or a program like "Oil-for-Food" - but it is necessary.
And not only that.
Every politician in a democratic world must defend the need to provide Ukraine with all the necessary weapons. Because it is on the battlefield that it is decided who will be the winner in this war - freedom or tyranny.
Everyone on whom it depends must do everything possible to quickly and inevitably bring to justice all Russian servicemen and their commanders guilty of committing crimes against civilians in the temporarily occupied territories of Ukraine.
Today, I reached an agreement with the European Union on the provision of financial and technical support to the Eurojust Joint Investigation Team, EU member states and the International Criminal Court.
I believe that Romania's leadership will be one of the decisive factors in restoring justice and protecting normal life both in our region and in Europe as a whole.
I am confident that Romania and Romanian companies will also take part in Ukraine's post-war reconstruction program. We invite our partners in Europe to take patronage over a city, region or industry that has suffered from Russia's aggression. Your potential, your inner strength can create a new example of leadership in building a civilized and peaceful life.
I am sincerely grateful to all the Romanian people for their kind treatment of Ukrainian immigrants who have found safety on your land. I hope that together we will be able to create such conditions as soon as possible, when Russia will give up the war, and so our people will be able to return home to Ukraine. And this experience of assistance in emergency situations, mutual respect, kindness between our people has already become the basis for even greater rapprochement of our states, our nations.
As soon as the situation allows, I want to start a dialogue with you on a new comprehensive agreement that guarantees the absolute protection and development of our national minorities - the Ukrainian community in Romania and the Romanian community in Ukraine.
Because our destiny is to be as close as we can. Our destiny is to be defenders of freedom in our region. Our destiny is to be together in the European family.
And I believe that very soon I will be able to address you with words of gratitude for Romania's support for Ukraine's accession to the European Union.
Thank you very much!
Glory to Romania!
Glory to Ukraine!
https://www.president.gov.ua/news/chas-zrobiti-vse-shob-voyenni-zlochini-rosijskih-vijskovih-s-74053
Сьогодні це звернення буде без привітання. Не хочеться жодного зайвого слова.
Президенти зазвичай не записують таких звернень, як це. Але сьогодні я повинен сказати саме так. Сказати після того, що відкрилося в Бучі та інших наших містах, звідки вигнали окупантів. Сотні вбитих людей. Закатованих, розстріляних мирних людей. Тіла на вулицях. Замінована територія. Заміновані навіть тіла убитих!
Повсюдні наслідки мародерства. На нашій землі побувало концентроване зло. Вбивці. Кати. Ґвалтівники. Мародери. Які називають себе армією. І які заслуговують тільки на смерть після того, що вони зробили.
Я хочу, чтобы каждая мать каждого российского солдата увидела тела убитых людей в Буче, в Ирпене, в Гостомеле. Что они сделали? Зачем их убили? Что сделал мужчина, который ехал по улице на велосипеде? Зачем пытали до смерти обычных мирных людей в обычном мирном городе? Зачем душили женщин после того, как вырывали у них из ушей серьги? Как можно было насиловать женщин и убивать их на глазах у детей? Издеваться над их телами даже после смерти? Зачем давили танками тела людей? Что сделал вашей России украинский город Буча? Как это всё стало возможным?
Российские матери! Даже если вы растили мародеров, то как они стали еще и палачами? Вы не могли не знать, что внутри у ваших детей. Вы не могли не заметить, что они лишены всего человеческого. Нет души. Нет сердца. Они убивали сознательно и с удовольствием.
Я хочу, чтобы все руководители Российской Федерации увидели, как выполняются их приказы. Вот такие приказы. Вот такое исполнение. И солидарная ответственность. За эти убийства, за эти пытки, за эти оторванные взрывами руки, которые лежат на улицах. За выстрелы в затылок связанным людям.
Вот так теперь будет восприниматься российское государство. Это ваш образ.
Ваша культура и человеческий облик погибли вместе с украинцами и украинками, к которым вы пришли.
Я ухвалив рішення про створення спеціального механізму правосуддя в Україні для розслідування та судового розгляду кожного злочину окупантів на території нашої держави. Суть цього механізму – спільна робота національних та міжнародних фахівців: слідчих, прокурорів та суддів. Цей механізм допоможе Україні та світу притягнути до конкретної відповідальності осіб, які розв'язали або будь-яким чином брали участь у цій страшній війні проти українського народу та у злочинах проти наших людей.
Міністерство закордонних справ, Офіс Генерального прокурора, Національна поліція, Служба безпеки, розвідка та інші структури згідно зі своєю компетенцією повинні спрямувати всі зусилля на те, щоб механізм запрацював негайно.
Закликаю всіх наших громадян та друзів України у світі, які можуть долучитися до цієї роботи й допомогти встановленню справедливості, зробити це.
Світ уже бачив багато воєнних злочинів. У різні часи. На різних континентах. Але настав час зробити все, щоб воєнні злочини російських військових стали останнім проявом такого зла на землі.
Кожен винний у таких злочинах буде внесений у спеціальну Книгу катів, буде знайдений і покараний.
Українці! Українки!
Хочу, щоб ви це усвідомлювали. Ми вигнали ворога з території декількох областей. Але під контролем російських військ ще залишаються окуповані райони інших областей. І після вигнання окупантів звідти можуть відкритися ще страшніші речі. Ще більше смертей і знущань. Бо така природа російських військових, які прийшли на нашу землю. Це виродки, які не вміють інакше. І такі в них були накази.
Всі партнери України будуть детально поінформовані про те, що відбувалося на тимчасово окупованій території нашої держави. Воєнні злочини в Бучі та інших містах під час російської окупації будуть предметом розгляду і в Раді Безпеки ООН у вівторок.
Обов'язково буде й новий санкційний пакет проти Росії. Але впевнений, що цього замало. Потрібні ще висновки. Не тільки про Росію, а й про політичну поведінку, яка фактично дозволила цьому злу прийти на нашу землю.
Сьогодні – чотирнадцята річниця саміту НАТО в Бухаресті. Тоді був шанс забрати Україну із «сірої зони» на сході Європи. Із «сірої зони» між НАТО й Росією.
Із «сірої зони», про яку в Москві думають, що їм тут все дозволено. Навіть найстрашніші воєнні злочини.
За оптимістичними дипломатичними формулюваннями про те, що Україна нібито може стати членом НАТО, тоді, у 2008 році, була захована відмова приймати Україну в Альянс. Був захований безглуздий страх деяких політиків перед Росією. Вони думали, що, відмовивши Україні, зможуть заспокоїти Росію. Зможуть переконати її поважати Україну й нормально жити поруч із нами.
За 14 років після того помилкового розрахунку Україна пережила революцію і вісім років війни на Донбасі. А тепер боремося за життя у найстрашнішій війні у Європі за увесь час після Другої світової.
Я запрошую пані Меркель і пана Саркозі відвідати Бучу й побачити, до чого за 14 років призвела політика поступок Росії. Побачити на власні очі закатованих українців і українок.
Хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Ми не звинувачуємо Захід. Ми не звинувачуємо нікого, крім конкретних російських військових, які скоїли це проти наших людей. Окрім ще тих, хто віддавав їм накази. Але ми маємо право говорити про нерішучість. Про те, яким був шлях до такої Бучі, до такого Гостомеля, до такого Харкова, до такого Маріуполя. У нас немає нерішучості. У якому б блоці чи поза блоком ми не були, ми розуміємо одне: ми маємо бути сильними.
14 років тому керівник Росії в Бухаресті сказав західним лідерам, що немає такої країни, як Україна. А ми доводимо, що є така країна. Була й буде.
Ми не будемо ховатися за сильними світу цього. Ми не будемо нікого вмовляти.
По-хорошому, ми не повинні були й просити про допомогу зброєю, щоб захиститися від цього зла, яке прийшло на нашу землю. Всю необхідну зброю нам і так мали надати – без прохань. Бо й самі прекрасно усвідомлювали, яке зло прийшло і що саме воно принесло із собою.
Ми бачимо, що на кону в цій війні. Ми бачимо, що ми захищаємо.
Є стандарти української армії – моральні та професійні. І це не наша армія має тепер підлаштовуватися. Це багатьом іншим арміям треба повчитись у наших військових.
І є стандарти українських людей. І є стандарти російських окупантів. Це добро і зло. Це Європа й чорна діра, яка хоче все це розірвати й поглинути.
Ми переможемо в цій війні. Навіть якщо окремі політики так і не зможуть перемогти нерішучість, яку вони передають наступникам разом із посадами.
І в Бучі вже працюють усі необхідні служби, щоб повернути місто до життя. Відновити подачу електрики, подачу води. Відновити роботу медичних установ. Відновити інфраструктуру. Дати безпеку людям. Бо Росію вигнали. А Україна повертається. І повертає життя.
Відвідав сьогодні у шпиталі прикордонної служби України наших прикордонників, наших героїв. Поранених бійців.
Вісьмом вручив державні нагороди. Також відзначив нагородою й лікаря ортопеда-травматолога – офіцера медичної служби, який є провідним військовим травматологом України і врятував уже багатьох українських захисників.
Загалом відповідним указом відзначив державними нагородами сорок одного прикордонника.
Саме військовослужбовці Державної прикордонної служби першими зустріли вогнем окупантів, коли вони пішли в наступ 24 лютого. Зараз наші хлопці й дівчата повертаються на державний кордон, коли окупантів ми виганяємо.
Впевнений, настане час, і буде відновлена вся лінія державного кордону України.
І щоб це сталося швидше, ми всі маємо бути зосередженими, готовими сміливо дивитися в очі злу й відповідати на кожну злочинну дію проти України, проти наших людей, проти нашої свободи.
Зло буде покаране.
Слава Україні
Today this address will be without greetings. I do not want any extra words.
Presidents do not usually record addresses like this. But today I have to say just that. After what was revealed in Bucha and our other cities the occupiers were expelled from. Hundreds of people were killed. Tortured, executed civilians. Corpses on the streets. Mined area. Even the bodies of the dead were mined!
The pervasive consequences of looting. Concentrated evil has come to our land. Murderers. Torturers. Rapists. Looters. Who call themselves the army. And who deserve only death after what they did.
I want every mother of every Russian soldier to see the bodies of the killed people in Bucha, in Irpin, in Hostomel. What did they do? Why were they killed? What did the man who was riding his bicycle down the street do? Why were ordinary civilians in an ordinary peaceful city tortured to death? Why were women strangled after their earrings were ripped out of their ears? How could women be raped and killed in front of children? How could their corpses be desecrated even after death? Why did they crush the bodies of people with tanks? What did the Ukrainian city of Bucha do to your Russia? How did all this become possible?
Russian mothers! Even if you raised looters, how did they also become butchers? You couldn't be unaware of what's inside your children. You couldn't overlook that they are deprived of everything human. No soul. No heart. They killed deliberately and with pleasure.
I want all the leaders of the Russian Federation to see how their orders are being fulfilled. Such orders. Such a fulfillment. And joint responsibility. For these murders, for these tortures, for these arms torn off by explosions that lie on the streets. For shots in the back of the head of tied people.
This is how the Russian state will now be perceived. This is your image.
Your culture and human appearance perished together with the Ukrainian men and women to whom you came.
I approved a decision to create a special mechanism of justice in Ukraine for the investigation and judicial examination of every crime of the occupiers on the territory of our state. The essence of this mechanism is the joint work of national and international experts: investigators, prosecutors and judges. This mechanism will help Ukraine and the world bring to concrete justice those who unleashed or in any way participated in this terrible war against the Ukrainian people and in crimes against our people.
The Ministry of Foreign Affairs, the Office of the Prosecutor General, the National Police, the Security Service, the Intelligence Service and other structures within their competence must make every effort to ensure that the mechanism is operational immediately.
I call on all our citizens and friends of Ukraine in the world who can join this work and help establish justice to do so.
The world has already seen many war crimes. At different times. On different continents. But it is time to do everything possible to make the war crimes of the Russian military the last manifestation of such evil on earth.
Everyone guilty of such crimes will be included in a special Book of Torturers, will be found and punished.
Ukrainians!
I want you to realize that. We drove the enemy out of several regions. But Russian troops still control the occupied areas of other regions. And after the expulsion of the occupiers, even worse things can be found there. Even more deaths and tortures. Because this is the nature of the Russian military who came to our land. These are bastards who can't do otherwise. And they had such orders.
All partners of Ukraine will be informed in detail about what happened in the temporarily occupied territory of our state. War crimes in Bucha and other cities during the Russian occupation will also be considered by the UN Security Council on Tuesday.
There will definitely be a new package of sanctions against Russia. But I'm sure that's not enough. More conclusions are needed. Not only about Russia, but also about the political behavior that actually allowed this evil to come to our land.
Today is the fourteenth anniversary of the NATO summit in Bucharest. Then there was a chance to take Ukraine out of the "gray zone" in Eastern Europe. Out of the "gray zone" between NATO and Russia.
Out of the gray zone, in which Moscow thinks they are allowed everything. Even the most dreadful war crimes.
Under optimistic diplomatic statements that Ukraine could become a member of NATO, then, in 2008, refusal to accept Ukraine into the Alliance was hidden. The absurd fear of some politicians towards Russia was hidden. They thought that by refusing Ukraine, they would be able to appease Russia, to convince it to respect Ukraine and live normally next to us.
During the 14 years since that miscalculation, Ukraine has experienced a revolution and eight years of war in Donbas. And now we are fighting for life in the most horrific war in Europe since World War II.
I invite Mrs. Merkel and Mr. Sarkozy to visit Bucha and see what the policy of concessions to Russia has led to in 14 years. To see with their own eyes the tortured Ukrainian men and women.
I want to be understood correctly. We do not blame the West. We do not blame anyone but the specific Russian military who did this against our people. And those who gave them orders. But we have the right to talk about indecision. About the path to such Bucha, to such Hostomel, to such Kharkiv, to such Mariupol. We have no indecision. No matter whether we are in a certain bloc or non-aligned, we understand one thing: we must be strong.
Fourteen years ago, Russia's leader in Bucharest told Western leaders that there was no country like Ukraine. And we prove that there is such a country. It was and it will be.
We will not hide behind the strong of this world. We will not beg anyone.
Honestly, we shouldn’t have asked for help with weapons to protect ourselves from this evil that came to our land. All the necessary weapons should have been given to us anyway - without requests. Because they themselves realized what evil had come and what it had brought with it.
We see what’s at stake in this war. We see what we are defending.
There are standards of the Ukrainian army - moral and professional. And it is not our army that has to adjust now. These are many other armies that should learn from our military.
And there are standards of the Ukrainian people. And there are standards of the Russian occupiers. This is good and evil. This is Europe and a black hole that wants to tear it all apart and absorb.
We will win this war. Even if individual politicians are still unable to overcome the indecision they will pass on to their successors together with their offices.
And all the necessary services are already working in Bucha to bring the city back to life. Restore electricity supply, water supply. Restore the work of medical institutions. Rebuild the infrastructure. Give security to people. Because Russia was expelled. And Ukraine is returning. And brings life back.
Today I visited our border guards, our heroes in the hospital of the Border Guard Service of Ukraine. Wounded warriors.
I presented state awards to the eight of them. I also awarded the orthopedist-traumatologist - medical service officer who is a leading military traumatologist in Ukraine and has already saved many Ukrainian defenders.
In total, 41 border guards received state awards under this decree.
It was the servicemen of the State Border Guard Service who first met the occupiers with fire when they went on the offensive on February 24. Now our boys and girls are returning to the state border as we expel the occupiers.
I am sure the time will come and the whole line of the state border of Ukraine will be restored.
And for this to happen sooner, we must all be focused, ready to boldly face evil and respond to every criminal act against Ukraine, against our people, against our freedom.
Evil will be punished.
Glory to Ukraine!
Українці! Українки!
Шановні наші захисники й захисниці!
Цей день, 1 квітня, окупанти вирішили відзначити двома однаково нерозумними жартами. Один такий жарт – над людьми в Росії. Там стартував весняний призов, який виглядає як традиційний, але все ж відрізняється від звичайних. Бо призовників цього року можуть відправити на війну проти нашої держави, проти нашого народу. А отже, це гарантована смерть для багатьох зовсім молодих хлопців.
І хоча вони не наші громадяни, хоча вони громадяни держави, яка з нами воює на нашій землі, все ж наш обов'язок як людей – попередити.
Предупредите каждого такого призывника, их родителей. Нам тут не нужны новые убитые люди. Берегите своих детей, чтобы они не стали злодеями. Не отдавайте их в армию. Делайте всё, что можете, лишь бы они жили. Дома. У себя дома.
Всієї правди про цей призов і про долю призовників росіянам все одно не скажуть. Але якщо ви можете донести до них цю правду – зробіть це.
І окремо хочу зупинитися на тому, що Російська Федерація намагається забирати в армію людей і в Криму. Це порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин, за який буде відповідальність. І який також є аргументом, щоб санкції проти Росії посилювались.
Тому хочу сказати ще мешканцям Криму: саботуйте цю історію. На будь-якому з етапів. А якщо не вийде, то не виконуйте злочинних наказів і за першої ж нагоди здавайтеся Збройним Силам України. Ми все зрозуміємо. Ви будете жити.
Другий дуже нерозумний першоквітневий жарт окупанти зіграли з деякими мешканцями південних районів України, куди російські війська тимчасово зайшли.
Там призначають якихось «гауляйтерів», якихось тимчасових керівників. І ще погрожують працівникам підприємств і органів влади – щоб співпрацювали з цими обманутими призначенцями.
Моє повідомлення для них просте: відповідальність за колаборацію невідворотна. Завтра чи післязавтра – це питання другорядне. Головне – неминучість того, що справедливість буде відновлена. Тому кожен, хто пішов у «гауляйтери», може вже робити собі прописку десь у Ростові. А за співпрацю з ними чи з окупантами напряму будуть проблеми. Це останнє попередження.
На півночі нашої країни триває відхід окупантів. Повільний, але помітний. Десь їх виганяють з боями. Десь вони самі залишають позиції. Після них – суцільна катастрофа й дуже багато небезпек. Це правда.
Перше – бомбардування можуть тривати. Друге – вони мінують всю цю територію. Мінують будинки, мінують техніку, навіть тіла убитих людей. Дуже багато розтяжок, дуже багато інших небезпек...
Ми просуваємося вперед. Просуваємося обережно. І кожен, хто повертається на цю територію, також має бути дуже обережним! Ще неможливо повертатися до звичайного життя, як було. Навіть на тих територіях, які ми повертаємо після боїв. Ще треба почекати. Чекати, коли наша земля буде розмінована. Чекати, коли можна буде запевнити вас, що нові обстріли неможливі.
На сході нашої країни ситуація залишається вкрай складною. Російських військових наганяють на Донбас, на Харківський напрямок. Вони готуються до нових потужних ударів. Ми готуємося до ще більш активної оборони. Використовуємо всі можливості – як внутрішні, так і зовнішні. Обов’язково.
Ще раз підкреслюю: попереду – складні битви. Зараз іще не можна думати, ніби ми вже пройшли всі випробування. Ми всі хочемо перемоги. Але коли вона буде – кожен це побачить. Кожен це відчує – що настає мир.
Вдень говорив з Президентом Франції Макроном. Про гуманітарну ситуацію в українських містах, які зазнають обстрілів від окупантів. Окремо говорили про ситуацію в Маріуполі. Для якої, я сподіваюся, все ж можуть знайтися рішення. Європа не має права реагувати мовчанням на те, що відбувається з нашим Маріуполем. На цю гуманітарну катастрофу повинен відреагувати увесь світ.
Сьогодні працювали гуманітарні коридори в трьох областях – Донецькій, Луганській, Запорізькій. Вдалося врятувати 6 тисяч 266 людей. Зокрема 3 тисячі 71 людину з Маріуполя.
Окремо домовляємося про вивезення з міста поранених і загиблих. Наших військових, наших цивільних – усіх громадян. Говоримо про це з Туреччиною як з посередником. Сподіваюся, що найближчим часом зможу повідомити про деталі.
Ближче до вечора зустрівся з головою Європейського парламенту Робертою Мецолою. Зустрівся в Києві. Вдячний їй за цей важливий візит, який демонструє деяким іншим політикам, що сміливість у такий час, як зараз, – це одна з найважливіших рис для політика. Говорили про те, як прискорити вступ України до Європейського Союзу. Конкретика є. Також говорили про постачання зброї та підтримку цього парламентарями Європи. А ще – про санкційну політику. Про більш глибоку санкційну політику проти Росії. Бо якщо ембарго, то ембарго. Якщо SWIFT, то для всіх банків. А якщо про бізнес із Росією, то не просто призупинення діяльності, а повний вихід європейських компаній із російського ринку.
Вже традиційно підписав указ про нагородження наших захисників. Семи військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. З них двох – посмертно.
Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Вічна вдячність нашим захисникам, нашим захисницям!
І наостанок. Вже завтра, 2 квітня, українські мусульмани разом з усіма мусульманами світу зустрічатимуть священний місяць Рамадан. Щирі молитви, взаємне прощення та добрі вчинки характеризують цей місяць. Але в Україні додається ще одна чеснота – вірність товаришам і своєму народу в боях.
У боях за свободу України. У нашій війні за незалежність. У якій ми обов'язково переможемо. Обов'язково доб'ємося миру. Для всієї нашої землі.
Щиро бажаю миру! Усім. Всій Україні! Всім людям світу.
Слава Україні!
Ukrainians!
Our dear defenders!
This day, April 1, the occupiers decided to mark with two equally silly jokes. One such joke is about people in Russia. They started the spring conscription, which looks traditional, but is still different from the usual. Because this year's conscripts can be sent to war against our state, against our people. So, this is a guaranteed death for many very young guys.
And although they are not our citizens, although they are citizens of the state that is at war with us on our land, it is still our duty as people to warn.
Warn each such conscript, their parents. We don't need more dead people here. Save your children so that they do not become villains. Don't send them to the army. Do whatever you can to keep them alive. At home. At their home.
The Russians won’t be told the whole truth about this conscription and about the fate of the conscripts. But still, if you can convey the truth to them - do it.
I want to dwell on the fact that the Russian Federation is trying to take people into the army in Crimea. This is a violation of international humanitarian law and a war crime for which there will be responsibility. And which is also an argument for increasing sanctions against Russia.
That's why I want to tell the people of Crimea: sabotage this story. At any stage. And if it doesn't work out, don't fulfill criminal orders and surrender to the Armed Forces of Ukraine at the first opportunity. We will understand everything. You will live.
The occupiers played a second very silly April Fool's joke with some residents of the southern regions of Ukraine, where Russian troops had temporarily entered.
They appoint some "Gauleiters", some temporary leaders. And they are threatening employees of enterprises and authorities to cooperate with these deceived appointees.
My message to them is simple: the responsibility for collaboration is inevitable. Tomorrow or the day after tomorrow is a secondary issue. The main thing is the inevitability that justice will be restored. Therefore, everyone who became a Gauleiter can already register somewhere in Rostov. And there will be problems for cooperation with them or with the occupiers directly. This is the last warning.
The occupiers are withdrawing forces in the north of our country. The withdrawal is slow but noticeable. Somewhere they are expelled with battles. Somewhere they leave positions on their own. After them a complete disaster and many dangers are left. It's true.
Firstly, the bombing may continue. Secondly, they are mining all this territory. Mining houses, equipment, even the bodies of killed people. Too many tripwire mines, too many other dangers...
We are moving forward. Moving carefully. And everyone who returns to this area must also be very careful! It is still impossible to return to normal life as it was. Even in the areas we return after the fighting. You will have to wait. Wait for our land to be cleared. Wait until you can be assured that new shelling is impossible.
In the east of our country, the situation remains extremely difficult. The Russian militaries are being accumulated in Donbas, in the Kharkiv direction. They are preparing for new powerful blows. We are preparing for even more active defense. We use all opportunities - both internal and external. Necessarily.
I emphasize once again: hard battles lie ahead. Now we cannot think that we have already passed all the tests. We all strive for victory. But when it comes everyone will see it. Everyone will feel that peace is coming.
In the afternoon I spoke with President of France Macron. About the humanitarian situation in the Ukrainian cities shelled by the occupiers. The situation in Mariupol was discussed separately. For which, I hope, there may still be a solution. Europe has no right to react in silence to what is happening in our Mariupol. The whole world must react to this humanitarian catastrophe.
Today humanitarian corridors worked in three regions - Donetsk, Luhansk, Zaporizhzhia. 6,266 people were rescued. In particular, 3,071 people from Mariupol.
We are separately agreeing on the removal of the wounded and dead from the city. Our military, our civilians - all citizens. We are talking about this with Turkey as a mediator. Hopefully I will be able to report the details soon.
In the afternoon I met with President of the European Parliament Roberta Metsola. Met in Kyiv. I am grateful to her for this important visit, which demonstrates to some other politicians that courage at a time like this is one of the most important traits for a politician. We talked about how to accelerate Ukraine's accession to the European Union. There are specifics. We also talked about arms supplies and support of European parliamentarians in this. And also about the sanctions policy. About a deeper sanctions policy against Russia. Because if there is an embargo, then it is an embargo. If there is SWIFT, then it is for all banks. And if it is business with Russia, it is not just a suspension of activities, but a complete withdrawal of European companies from the Russian market.
Traditionally, I signed a decree on awarding our defenders. Seven servicemen of the State Service for Special Communication and Information Protection. Two of them - posthumously.
Eternal memory to all who died for Ukraine! Eternal gratitude to our defenders!
And finally. Tomorrow, April 2, Ukrainian Muslims together with all Muslims of the world will celebrate the holy month of Ramadan. Sincere prayers, mutual forgiveness and good deeds characterize this month. But in Ukraine, another virtue is added - loyalty to brothers-in-arms and your people in battles.
In the battles for the freedom of Ukraine. In our war for independence. In which we will definitely win. We will definitely achieve peace. For our entire land.
I sincerely wish you peace! Everyone. The whole of Ukraine! All the people of the world.
Glory to Ukraine!
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-generaln-74001
Пані Спікер!
Шановні члени парламенту!
Пане Прем'єр-міністре! Марку!
Шановний міністре закордонних справ, міністре оборони!
Нідерландський народе!
Я маю високу честь стати першим главою іноземної держави, який звертається до Палати представників Нідерландів і до вашого народу. У такому форматі, у такий час.
Щиро вдячний за цю можливість. За те, що можу в цих критичних обставинах, у яких опинилася моя держава і весь наш континент, пояснити вам безпосередньо, що відбувається й чому так важливо зараз бути разом. Усім нам, усім європейцям. Усім, хто цінує мир на нашій планеті. Мир, за який боролися мільйони людей, покоління європейців. І який був зруйнований одним рішенням, за одну мить.
Після Другої світової війни зроблено так багато, щоб ніколи знову не повторилося те, що Україна переживає саме зараз. Але все повторюється. На жаль. Тільки поки що для однієї європейської держави, а не для всього континенту.
Але й Друга світова війна починалася з руйнації окремих держав. А вже потім це призвело до трагедії Роттердама, до страшних бомбардувань Лондона й до бійні, яка охопила всю Європу.
Якщо зараз мир на континенті не вдалося зберегти, якщо велика війна знову повернулася з не меншою жорстокістю, ніж 80 років тому, то ні в кого не може бути підстав вважати, ніби ті чи інші державні кордони можуть стримати агресію.
Тим більше, що багато хто в Росії хоче нести цю агресію далі, нести далі у Європу. Тінь ось тих руїн Роттердама вже нависає над багатьма європейськими містами. Україна – це тільки початок, якщо не зупинити Росію. Якщо не зупинити її негайно!
36 днів! 36! Саме стільки наша держава, наш народ сам на сам проти армії, яку називали серед найсильніших у світі. Росія готувалася до цього походу проти нас, проти свободи, проти наших людей десятки років. Вони накопичили стільки ресурсів на війну, на смерть, скільки не кожна європейська країна може витратити на життя.
І зараз ці російські ресурси працюють на повну і, до речі, невтомно. Працюють так, що... Хоч як би страшно це звучало, люди вже починають звикати. Світ починає адаптуватися. Починають пропускати просто повз себе все, що чують про війну. Починають звикати до новин про нові бомбардування наших мирних міст. Про нові удари ракет. Починають звикати до оновлення переліку вбитих. Щоденні повідомлення про кількість зруйнованих будинків та обстріляних міст, громад уже не викликають емоцій.
Для багатьох інших війна в Україні стає рутиною. На жаль, але це правда. Рутиною. Але не для тих, чиє життя під загрозою щохвилини.
Хто, як мешканці нашого міста Маріуполя, понад три тижні у повній блокаді. Без усього: без життя, без їжі, води, елементарних медикаментів, без зв'язку. Хто змушений сидіти в підвалах, ховатися будь-де, просто щоб не загинути під обстрілами.
Але не для тих, кого Росія забрала на свою територію. Просто депортувала, як це робили нацисти в окупованих країнах. Тисячі українських дітей, десятки тисяч дорослих примусово перевезені на територію держави-окупанта. Про долю більшості з них ми нічого, на жаль, не знаємо.
Як їх забирати? Чи не втратять вони зв'язок із рідними? Чи віддасть взагалі Росія цих людей, цих дітей? Для нас це страшні питання. А для декого це вже стає рутиною, на яку не варто навіть звертати уваги.
Ми зараз перебуваємо в такому моменті, коли потрібно діяти ще швидше, ще потужніше, ніж протягом першого місяця війни. Коли народи Європи, народи світу побачили, що робить Росія. І всі вони сповнені обурення, сповнені бажання допомогти. Це правда.
Але увага й емоції людей не фокусуються довго на одному й тому ж. Якщо ситуація не розв'язується, люди можуть перемкнутися на щось інше.
Ми не маємо права дати цій війні ще 36 днів! Ми повинні всі разом змусити Росію шукати мир якнайшвидше!
Сотні дітей убиті. Тисячі людей убиті. Десятки тисяч будинків зруйновані. Спалені міста, села. Російські окупанти ґвалтують жінок в окупованих районах. Розкрадають усе, що можна, все, що знаходять. Вони навіть убивають вже не для того, щоб досягти якогось військового успіху. Не для того, щоб сіяти терор. Вони почали вбивати від того, що це для них немов розвага! Розвага для людей, які мають скільки завгодно зброї і жодних стримувальних чинників.
Ми не змиримося з цим ніколи! І не ніколи не припинимо захищатися!
Пані та панове!
Нідерландський народе!
Я знаю, що завтра ваша країна відзначатиме 450 років із початку збройного повстання проти тиранії. Фундаментальна подія для вашої держави, для вашого суспільства.
За нормальних обставин у своєму зверненні до вас я говорив би про це так, як ви, я думаю, звикли чути. Як про історію, історичний момент. Як про вашу спадщину. Як про здобутки поколінь людей, які жили 450 років тому.
Але сьогодні, коли моя країна бореться проти тиранії, я говоритиму про це виключно як про подію теперішнього часу. Як про те, що має відбутися тут і зараз. Що швидше, то краще.
У чому була мета засновників Нідерландів? Очевидно: свобода, демократія, людська гідність, згуртованість, культурне, релігійне розмаїття.
Відтоді тривав шлях до всього, що показує сучасну Європу. До вільного життя десятків різних народів разом – у єдиному просторі. До толерантності, яка забезпечує небачений в історії людства рівень поваги людей одне до одного.
І все це зараз – знову під ударом. Все це зараз знову потрібно захищати. Захищати на сході Європи, захищати в нашій державі, в Україні. Поки що тільки в Україні… Поки що є шанс зупинити тиранію саме на нашій землі й повернути її назад, вигнавши за наш український кордон.
Я вдячний вам, політикам, вдячний усім звичайним людям за надзвичайно потужну підтримку моєї держави, наших людей у цей час. За лідерство у санкціях. За принциповість щодо бізнес-активності, яка пов'язана з Російською Федерацією. За допомогу українським переселенцям, які у вашому суспільстві відчули родинну турботу. Це все надзвичайно цінне!
Але Росія не припиняє бойових дій на території України. Саме України. І ми маємо робити значно більше, щоб повернути мир. Щоб захистити свободу. Зберегти нас як державу. І щоб реально забезпечити один життєво необхідний факт: війни в Європі більше ніколи не буде. Ніколи знову!
У 2014 році світ ще не розумів уповні, навіщо російські окупанти зайшли на нашу землю. Тоді – на землю Криму, частково – на землю Донбасу. А ви відчули це. Після збиття ними малайзійського «Боїнга», який летів з Амстердама.
Жодного сумніву бути не може – це тотально несправедлива війна. Це війна, яку російській державі не можна пробачити. Сотні й сотні злочинів, за які потрібно притягати до відповідальності всіх. Усіх, хто віддав злочинні накази. Усіх, хто виконував ці злочинні накази. І всіх, хто забезпечував політичне прикриття для цих злочинних наказів.
У вашому місті Гаазі, столиці міжнародного правосуддя, точно знають, як це робити. Я впевнений – зроблять! Щоб утвердити міжнародне право. Щоб утвердити верховенство права. Щоб утвердити зрозумілу кожному на Землі справедливість.
Але щоб це сталося, потрібно ще посилювати санкції. Разом з іншими країнами Євросоюзу вам потрібно зробити все, щоб у Росії не було ресурсів продовжувати цю війну, війну у Європі, і не було політичної можливості переховувати злочинців.
Закрийте ваші порти для російських суден! Разом з усіма іншими країнами Євросоюзу. Припиніть будь-яку торгівлю з цією державою, яка забула всі уроки Другої світової війни!
Готуйтеся швидше відмовитися від російських енергоресурсів, щоб мільярди, мільярди євро за них не йшли на виробництво зброї й оплату масових убивств в Україні.
Пані та панове!
Нідерландський народе!
Тиранія повинна програти. Тиранія завжди повинна програвати.
А щоб це сталося, свобода має отримати всю необхідну зброю для перемоги, для захисту. Ту зброю, яка є на континенті. Яка є у вас.
Україна вдячна за підтримку, яку вже одержала від вас. Від вашого суспільства. Від вашої держави. Ця підтримка справді безпрецедентна. Вона справді лідерська. Але війна настільки інтенсивна, російські війська настільки активні, що нам потрібно більше.
«Стінгери» і «Панцерфаусти» дають змогу триматися, боротися. Проте це не зброя перемоги. Нам конче потрібна така зброя, з якою можна зробити безпечним наше небо, з якою можна деблокувати наші міста, де Росія влаштовує штучний голод.
Нам потрібна така зброя, яка дасть змогу вигнати окупантів із нашої землі. Літаки, танки, протиповітряні NASAMS і протитанкові Spike, снаряди, ракети тощо. Ви маєте цей перелік. І я сподіваюся, знайдете можливість допомогти нам, як зможете, допомогти нам із цим.
Другий пункт. Я закликаю вас впливати на міжнародні інституції! Злочини російських окупантів повинні бути покарані. Депортації, масові вбивства, знищення цивільної інфраструктури, бомбардування лікарень – усе це має отримати відповідь від демократичної спільноти.
Уявіть: російські війська цілеспрямовано руйнують наш аграрний сектор! Вони мінують поля, підривають зараз аграрну техніку. Вони роблять усе, щоб знищити наш потенціал, аграрний потенціал, і спровокувати продовольчу кризу. Не тільки в Україні – у світі.
І це вони роблять у країні, яка могла б стати одним із найпотужніших аграрних центрів Європи та світу.
Але я впевнений, що ми зможемо все це подолати. Я впевнений, спільно ми зможемо створити ще більший потенціал. І стати справді глобальною аграрною потугою.
Третє. Ми вже маємо думати про відбудову України. Про те, як ми всі – не тільки українці, а й усі європейці – повернемося до мирного життя.
Я мрію про цей день. Про день, коли українські переселенці, які прибули до країн Європейського Союзу після початку російської агресії, зможуть сказати вам «дякуємо» і повернутися додому. Повернутись у відбудовані міста, у відновлену Україну.
І я запрошую вашу країну приєднатися до цього проекту – проекту відновлення України. Закликаю обрати місто, регіон нашої держави, які можуть побачити вашу турботу. Можуть відчути те, що ви вмієте.
І щоб кожен, хто у вашій країні ще сумнівається, точно відчув, що ми, українці, можемо бути разом з вами – у Європейському Союзі.
Переконаний, що це посилить наш спільний європейський дім. І зробить ще більш досконалим європейський проект.
Я вірю, що вже дуже скоро! Бо це – абсолютно раціонально. З нашим потенціалом, з нашими людьми, з нашим умінням захищати свободу. І ви це прекрасно знаєте! І ти це прекрасно знаєш, друже Марку, що від вас, від вашої держави дуже, дуже залежить наш вступ у Євросоюз.
Хочу вам за все подякувати!
Дякую, Нідерланди!
Слава Україні!
Mrs. Speaker!
Dear members of parliament!
Mr. Prime Minister! Mark!
Dear Minister of Foreign Affairs, Minister of Defense!
Dutch people!
I have the great honor of becoming the first foreign head of state to address the House of Representatives of the Netherlands and your people. In this format, at such a time.
I am sincerely grateful for this opportunity. For the fact that in these critical circumstances in which my country and our entire continent found themselves, I can explain to you directly what is happening and why it is so important to be together now for all of us, for all Europeans. For all who value peace on our planet. Peace for which millions of people have fought, generations of Europeans. And which was destroyed by one decision, in one moment.
So much has been done since World War II so that what Ukraine is experiencing right now never happens again. But everything repeats. Unfortunately. Only so far for one European country, not for the whole continent.
But World War II began with the destruction of individual states as well. And then it led to the tragedy of Rotterdam, the terrible bombing of London and the massacre that engulfed all of Europe.
If peace on the continent had not been preserved, if the great war had returned with no less brutality than 80 years ago, no one could have a reason to believe that certain state borders would manage to deter aggression.
Especially since many in Russia want to carry this aggression further, further to Europe. The shadow of those ruins of Rotterdam is already hanging over many European cities. Ukraine is just the beginning, if Russia isn’t stopped. If we don't stop it immediately!
36 days! 36! That is how long our state, our people have already been fighting alone against the army, which was considered among the strongest in the world. Russia has been preparing for this campaign against us, against freedom, against our people for decades. They have accumulated as many resources to spend on war, on death, as not every European country can spend on life.
And now these Russian resources are working at full capacity and, by the way, tirelessly. They work in such a way that... No matter how scary it may sound, people are already getting used to it. The world is beginning to adapt. They start to ignore everything they hear about the war. They are getting used to the news about the new bombing of our peaceful cities. About new missile strikes. They are getting used to the updated lists of those killed. Daily reports of the number of destroyed houses and shelled cities and communities no longer evoke emotions.
For many others, the war in Ukraine is becoming routine. Unfortunately, this is true. Routine. But not for those whose lives are in danger every minute.
Who, as residents of our city of Mariupol, has been under complete blockade for more than three weeks already. Without everything: without life, without food, water, basic medicines, without communications. Who is forced to stay in basements, hide anywhere just so as not to die under fire.
But not for those whom Russia has taken to its territory. Simply deported, as the Nazis did in the occupied countries. Thousands of Ukrainian children and tens of thousands of adults were forcibly transported to the territory of the occupying state. Unfortunately, we do not know anything about the fate of most of them.
How to return them? Will they lose touch with their relatives? Will Russia give back these people, these children? These are horrible questions for us. And for some it is becoming a routine that one should not even pay attention to.
We are now at a time when we need to act even faster, even more powerfully than during the first month of the war. When the peoples of Europe, the peoples of the world saw what Russia was doing. And they are all full of indignation, full of desire to help. It's true.
But people's attention and emotions do not focus on the same thing for long. If the situation is not resolved, people may switch to something else.
We have no right to give this war another 36 days! We must all work together to make Russia seek peace as soon as possible!
Hundreds of children were killed. Thousands of people were killed. Tens of thousands of houses were destroyed. Burned cities, villages. Russian occupiers rape women in occupied areas. They loot everything they can, everything they find. They even kill not to achieve any military success anymore. Not to sow terror. They started killing because it is fun for them! Entertainment for people who have as many weapons as they want and no deterrents.
We will never accept this! And we will never stop defending ourselves!
Ladies and Gentlemen!
Dutch people!
I know that tomorrow your country will celebrate 450 years since the beginning of the armed uprising against tyranny. A fundamental event for your state, for your society.
Under normal circumstances, in my address to you, I would talk about it as you are used to hearing it. As about history, a historical moment. As about your heritage. As about the achievements of generations of people who lived 450 years ago.
But today, as my country struggles against tyranny, I will speak about it solely as about a current event, as about something that must happen here and now. The faster the better.
What was the goal of the founders of the Netherlands? Obviously: freedom, democracy, human dignity, cohesion, cultural, religious diversity.
Since then, the path to everything that shows modern Europe has continued. To the free life of dozens of different nations together - in a single space. To tolerance, which provides an unprecedented level of human respect for each other in human history.
And all this is now under attack again. All this now needs to be defended again. To be defended in the east of Europe, to be defended in our state, in Ukraine. So far only in Ukraine… So far there is a chance to stop the tyranny on our land and drive it back, beyond our Ukrainian border.
I am grateful to you, politicians, I am grateful to all ordinary people for the extremely strong support of my state, our people at this time. For leadership in sanctions. For the principled stance in business activity related to the Russian Federation. For the help you provide to Ukrainian immigrants who have felt family care in your society. This is all extremely valuable!
But Russia does not cease hostilities on the territory of Ukraine. Exactly on the territory of Ukraine. And we have to do much more to restore peace. To protect freedom. To save us as a state. And to really ensure one vital fact: there will never be another war in Europe. Never again!
In 2014, the world did not fully understand why the Russian occupiers came to our land. Then - to the land of Crimea, partly - to the land of Donbas. And you felt it. After they shot down a Malaysian Boeing flying from Amsterdam.
There can be no doubt that this is a totally unjust war. This is a war that the Russian state cannot be forgiven. Hundreds and hundreds of crimes for which everyone must be held accountable. All those who gave criminal orders. Everyone who carried out these criminal orders. And all those who provided political cover for these criminal orders.
Your city, The Hague, the capital of international justice, knows exactly how to do it. I'm sure they will do it! To assert international law. To assert the rule of law. To assert justice that is clear to everyone on Earth.
But for that to happen, sanctions need to be stepped up. Together with other EU countries, you have to do everything possible so that Russia does not have the resources to continue this war, the war in Europe, and so that there is no political opportunity to hide criminals.
Close your ports to Russian ships! Together with all other EU countries. Stop any trade with this country that has forgotten all the lessons of World War II!
Get ready faster to give up Russia's energy resources, so that billions, billions of euros for them do not go to arms production and mass killings in Ukraine.
Ladies and Gentlemen!
Dutch people!
Tyranny must lose. Tyranny must always lose.
And for that to happen, freedom must get all the weapons it needs to win, to defend itself. The weapons that are available on the continent. The weapons you have.
Ukraine is grateful for the support it has already received from you. From your society. From your state. This support is truly unprecedented. It is truly the support of a leader. But the war is so intense, Russian troops are so active that we need more.
"Stingers" and "Panzerfausts" allow you to hold on, to fight. However, this is not a weapon of victory. We desperately need weapons that can make our skies safe, that we can use to unblock our cities where Russia is artificially creating famine.
We need weapons that can drive the occupiers out of our land. Aircraft, tanks, NASAMS air-defense systems and Spike anti-tank systems, shells, missiles and more. You have this list. And I hope you will find an opportunity to help us as much as you can, to help us with that.
The second point. I urge you to influence international institutions! The crimes of the Russian occupiers must be punished. Deportations, massacres, destruction of civilian infrastructure, bombing of hospitals - all this must be answered by the democratic community.
Imagine: Russian troops are deliberately destroying our agricultural sector! They are mining fields, they are blowing up agricultural machinery now. They are doing everything to destroy our potential, agricultural potential, and provoke a food crisis. Not only in Ukraine - in the world.
And they are doing it in a country that could become one of the most powerful agricultural centers in Europe and the world.
But I am confident that we will be able to overcome all this. I am confident that together we will be able to build even more potential. And become a truly global agricultural power.
Third. We already have to think about rebuilding Ukraine. About how we all - not only Ukrainians, but all Europeans - will return to a peaceful life.
I dream of this day. The day when Ukrainian immigrants who arrived in the European Union after the beginning of the Russian aggression will be able to say "thank you" and return home. Return to rebuilt cities, to restored Ukraine.
And I invite your country to join this project - the project of reconstruction of Ukraine. I urge you to choose a city, a region of our state that can see your care, can feel what you can do.
And for everyone in your country who still has doubts to definitely feel that we, Ukrainians, can be with you - in the European Union.
I am convinced that this will reinforce our common European home. And will make the European project even more perfect.
I believe that this will happen very soon! Because it is absolutely rational. With our potential, with our people, with our ability to defend freedom. And you know this perfectly well! And you know very well, my friend Mark, that our accession to the European Union depends very much on you, on your country.
I want to thank you for everything!
Thank you, the Netherlands!
Glory to Ukraine!
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-federaln-74005
Шановна пані Голово Палати представників!
Шановна пані Голово Сенату!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні пані та панове депутати та члени уряду!
Дорогий бельгійський народе!
Вісім років війни. 36 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Чи багато людей очікували, що наша держава й наш народ зможуть чинити опір російським військам стільки часу?
Будемо чесними: ні. Небагато. Думали, що ми впадемо під ударами російських військ. Але ми вистояли. Наш народ вистояв. Ми боремось. Ми захищаємо нашу свободу, вражаючи світ мужністю українських героїв. Наших Збройних Сил України та всіх громадян України, які не здаються. Які вірять у перемогу.
На півдні нашої держави є таке місто Маріуполь, про яке ви сьогодні згадували. Я вам дуже вдячний, пані спікер. Одне з найбільш перспективних і економічно сильних міст України. Так було до цієї війни. А зараз понад 90% усіх будівель цього міста повністю зруйновані російськими ударами – авіації, артилерії, мінометів, танків. Загинули тисячі мирних маріупольців. Людей ховають просто в місті. У дворах багатоповерхівок. Вірніше, того, що залишилося від багатоповерхівок.
Понад три тижні Маріуполь – у повній блокаді. Російські військові закрили всі вʼїзди у місто, заблокували підхід з моря. Там немає – ви всі знаєте ці деталі – там немає нічого: води, їжі, ліків, немає життя. Просто немає всього того, що потрібно для підтримання будь-якого життя.
Але Маріуполь не здається. Маріуполь продовжує боротися з окупантами. У його захисників був вибір – вони могли вийти з міста й віддати його російським загарбникам. Вони цього не зробили.
Кожного божого дня ми намагаємося зробити все, щоб працювали гуманітарні коридори з Маріуполя! Щоб урятувати звідти мирних мешканців, які ще залишаються в місті. Жінок і дітей, людей старшого віку… Частково нам це вдається. Але в більшості випадків російські військові не випускають людей на вільну територію України. І не допускають будь-які гуманітарні вантажі в Маріуполь.
Сьогодні це найстрашніше місце у Європі. Там пекло. Там катастрофа, про яку всі знають, увесь світ. Але ніхто не має достатньої рішучості, щоб допомогти зупинити катастрофу в цьому місті та в інших містах нашої держави.
І зараз я хочу запитати в усіх – у вас запитати, хочу запитати в всіх європейців, які зараз мене чують. На що сподіваються захисники Маріуполя? На що сподіваються захисники інших міст, містечок і сіл України? В усіх тих районах, де битви не менш страшні, ніж було у вас під Іпром. А може, в Маріуполі навіть страшніше... Не знаю.
Чи сподіваються захисники наших міст на закриття неба над Україною для російських ракет і літаків? Вони знають, що для цього немає сміливості.
Чи думають вони про те, чи відповідає наша держава критеріям для вступу в Європейський Союз? Наша держава, яка віддала вже тисячі життів у війні за свободу у Європі...
Чи вираховують маріупольці чи захисники будь-якого іншого міста України рівень збитків європейських компаній від припинення бізнесу на російському ринку? Чи думають вони взагалі про гроші?
Ні. Не сподіваються. Не вираховують. Бо точно цього достойні.
Погодьтеся, це абсолютно різні світи. Світ тих, хто реально бореться за свободу. Тут і зараз. Проти тиранії. Проти тиранії, яка хоче розколоти Європу та знищити все, що нас об'єднує.
Все, що об'єднує вас... І світ тих, хто настільки звик до свободи, що навіть не хоче помічати, чого вартує боротьба за неї. Світ тих, хто вважає, що російські алмази в Антверпені, наприклад, – це важливіше, ніж війна на сході Європи.
Або світ тих, хто вважає, що доступність європейських портів для російських суден – це важливіше, ніж намагання воєнної машини Росії розчавити цілий народ поруч із вами. 40 мільйонів українців!
Головне питання в житті кожної людини не в тому, на що ця людина сподівається, про що думає або що вираховує... Головне питання – це питання про те, чого людина достойна.
І я як Президент гідної країни звертаюся до вас із цілком логічними констатаціями. З тим, що зрозуміло абсолютній більшості світу, Європи, європейців у різних країнах. Ми ж бачили ці опитування, ми знаємо, як нас підтримують люди.
Наші захисники гідні того, щоб отримати від Європи, за свободу якої вони і воюють, ту зброю, яка точно зупинить наступ Росії, а значить – наступ тиранії.
Коли ми говоримо про літаки, танки, артилерійські системи, протикорабельну зброю, ми говоримо про те, що дійсно потрібно. І що є у країн Євросоюзу, у країн НАТО.
Наші захисники гідні того, щоб європейські компанії нарешті припинили заробляти разом із тими, хто намагається нас знищити.
Наші захисники гідні всього того, щоб не гадати про критерії, а знати, що Україна буде членом Європейського Союзу. Бо якщо вони програють, якщо програємо Маріуполь та інші українські міста, не буде більше жодного міцного Європейського Союзу. Бо прийде тиранія, щоб забрати у вас те, чим ви володієте й пишаєтесь.
Зрозуміло, що ми вам цього не бажаємо. І це в жодному разі не погроза. Це реальність. Ми її відчуваємо. Це констатація всіх тих фактів, у яких ми живемо. Того, що добре видно з Маріуполя. Маріуполя – штаб-квартири європейського опору. Того, що добре видно з України – штаб-квартири європейської гідності.
І я впевнений, що в тих поважних штаб-квартирах, які розташовані на вашій прекрасній землі, повністю усвідомлюють все те, про що я вам говорю. Усвідомлюють. Хоча, можливо, вголос і не кажуть. Тож давайте всі разом у Європі будемо гідними тих подвигів, який здійснюють українці у війні за свободу. За вільну Європу і проти тиранії. Проти Росії.
Ми вдячні вам, дуже вдячні вашій державі за підтримку, яку ви вже надали. Бельгія однією з перших надала нам оборонну допомогу. Це історичний момент, історична подяка. Ми цього ніколи не забудемо.
Ви тепло прийняли вже понад 30 тисяч українців, які покинули свої домівки через цю війну. Але саме ви як держава – серце Європи можете надихнути усіх інших європейців зробити більше. Щоб допомогти нам вигнати окупантів з України і відновити дорогоцінний мир.
Мир, який вартує більше, ніж будь-що, ніж будь-які цінності, ніж будь-які алмази. Більше, ніж будь-які угоди з Росією. Більше, ніж будь-яке російське судно у європейських портах. Більше, ніж будь-який барель російської нафти.
Кожен з вас добре знає, що треба робити, щоб повернути мир. Щоб бути справді гідними Європи. Тож допоможіть нам, тож зробіть це! Зброя. Санкції. Членство в ЄС.
І вже скоро майбутнє віддячить вам.
Слава всім нашим героям!
Слава героїчному місту Маріуполю!
Дякую щиро вашій державі!
Dear Mrs. President of the Chamber of Representatives!
Dear Mrs. President of the Senate!
Dear Mr. Prime Minister!
Dear Ladies and Gentlemen, deputies and members of the government!
Dear Belgian people!
Eight years of war. 36 days of full-scale invasion of the Russian Federation. Did many people expect that our state and our people would be able to resist Russian troops for so long?
Let's be honest: no. Few. They thought we would fall under the blows of Russian troops. But we withstood. Our people endured. We are fighting. We are defending our freedom, amazing the world with the courage of Ukrainian heroes, our Armed Forces of Ukraine and all citizens of Ukraine who do not surrender, who believe in victory.
In the south of our state there is a city of Mariupol, which you mentioned today. I am very grateful to you, Madam Speaker. One of the most promising and economically powerful cities in Ukraine. That was before this war. And now more than 90% of all buildings in this city are completely destroyed by Russian strikes - aircraft, artillery, mortars, tanks. Thousands of peaceful Mariupol residents died. People are buried just in the city. In the courtyards of high-rise buildings. Or rather, what is left of the high-rise buildings.
Mariupol has been under complete blockade for more than three weeks. The Russian military closed all entrances to the city and blocked access from the sea. You all know these details, there is nothing in the city: no water, no food, no medicine, no life. There is nothing you need to sustain any life.
But Mariupol does not give up. Mariupol continues to fight the occupiers. Its defenders had a choice - they could leave the city and give it to the Russian invaders. They did not.
Every day we try to do everything to make the humanitarian corridors from Mariupol work! To save civilians who still remain in the city. Women and children, the elderly… In part, we succeed. But in most cases, the Russian military does not release people into the free territory of Ukraine. And does not allow any humanitarian cargo into Mariupol.
Today it is the most horrific place in Europe. It is hell. It is a catastrophe that everyone knows about, the whole world. But no one is determined enough to help stop the catastrophe in this city and in other cities in our country.
And now I want to ask everyone - I want to ask you, I want to ask all Europeans who hear me now. What do the defenders of Mariupol hope for? What do the defenders of other cities, towns and villages of Ukraine hope for? In all those areas where the battles are no less appalling than you had near Ypres. Or maybe it's even worse in Mariupol... I don't know.
Do the defenders of our cities hope for the closure of the skies over Ukraine to Russian missiles and aircraft? They know there is no courage to do so.
Do they think about whether our state meets the criteria for joining the European Union? Our state, which has already given thousands of lives in the war for freedom in Europe...
Do Mariupol residents or defenders of any other city in Ukraine calculate the level of losses of European companies from the termination of business in the Russian market? Do they think about money at all?
No. They do not hope for it. Do not calculate it. Because that's exactly what they deserve.
Agree, these are completely different worlds. The world of those who really fight for freedom. Here and now. Against tyranny. Against a tyranny that wants to split Europe and destroy everything that unites us.
Everything that unites you... And the world of those who are so used to freedom that they don't even want to notice what the struggle for it is worth. The world of those who believe that Russian diamonds in Antwerp, for example, are more important than the war in Eastern Europe.
Or the world of those who believe that the accessibility of European ports to Russian ships is more important than the Russian military machine's attempt to destroy the entire nation around you. 40 million Ukrainians!
The main question in the life of every person is not what this person hopes for, what this person thinks or calculates... The main question is what this person is worthy of.
And I, as the President of a worthy country, address you with quite logical statements. With what is clear to the vast majority of the world, Europe, Europeans in different countries. We have seen these polls, we know how people support us.
Our defenders deserve to receive from Europe for the freedom of which they are fighting the weaponry that will definitely stop Russia's offensive, and therefore the onset of tyranny.
When we are talking about aircraft, tanks, artillery systems, anti-ship weapons, we are talking about what is really needed. And what the countries of the European Union, the countries of NATO have.
Our defenders deserve that European companies finally stop making money together with those who are trying to destroy us.
Our defenders deserve not to think about the criteria, but to know that Ukraine will be a member of the European Union. Because if they lose, if we lose Mariupol and other Ukrainian cities, there will be no strong European Union anymore. Because tyranny will come to take away from you everything you possess and are proud of.
Of course, we do not wish you this. And this is by no means a threat. This is the reality. We feel it. This is a statement of all the facts we live in. A statement of what is clearly visible from Mariupol - the headquarters of the European resistance. Of what is clearly visible from Ukraine - the headquarters of European dignity.
And I am sure that those esteemed headquarters that are located on your beautiful land are fully aware of everything I am telling you. They realize it. Although, perhaps, they do not speak aloud. So let us all together in Europe be worthy of the feats that Ukrainians demonstrate in the war for freedom. For a free Europe and against tyranny. Against Russia.
We are grateful to you, very grateful to your state for the support you have already provided. Belgium was one of the first to provide us with defensive assistance. This is a historical moment, a historical gratitude. We will never forget that.
You have already warmly welcomed more than 30,000 Ukrainians who left their homes because of this war. But it is you, as the heart of Europe, who can inspire all other Europeans to do more. To help us drive the occupiers out of Ukraine and restore the precious peace.
Peace that is worth more than anything, more than any values, more than any diamonds. More than any agreements with Russia. More than any Russian vessel in European ports. More than any barrel of Russian oil.
Each of you knows what needs to be done to restore peace. To be truly worthy of Europe. So help us, do it! Weapons. Sanctions. EU membership.
And soon the future will thank you.
Glory to all our heroes!
Glory to the heroic city of Mariupol!
Thank you sincerely to your state!
Glory to Ukraine!
----
Ми нічого не віддамо і будемо боротися за кожен метр нашої землі, за кожну людину – звернення Президента України
Шановні українці, українки!
Сьогодні в мене небагато слів, немає багато часу та є дуже багато емоцій і ще більше завдань. Такий зараз момент. Переломний момент, коли говорити можна й треба тільки про найголовніше.
Так, є переговорний процес, який триває. Але це – поки слова. Поки без конкретики.
Є також інші слова, які звучать про нібито відведення російських військ від Києва та Чернігова. Про нібито зниження активності окупантів на цих напрямках. Ми знаємо, що це не відведення, а наслідки вигнання. Наслідки роботи наших захисників. Але також бачимо, що в цей же час відбувається накопичення російських військ для нових ударів на Донбасі. І до цього ми готуємося.
Ми нікому не віримо – у жодні красиві словесні конструкції. Є реальна ситуація на полі бою. І зараз – це найголовніше. Ми нічого не віддамо. І будемо боротися за кожен метр нашої землі, за кожну нашу людину.
У такій ситуації, у якій зараз перебуває наша держава, не повинно бути таких дискусій, до яких суспільство та наш політикум звикли в мирний час.
Якщо хтось вдає, ніби може повчати наші Збройні Сили, як воювати, як протистояти ворогу, то найкращий шлях це зробити – вирушити на поле бою безпосередньо.
Не з крісла вдома чи в тому місці, куди виїхали по безпеку. А з реальних бойових зіткнень. Якщо до цього не готові – не варто й починати повчати наших захисників та наших захисниць.
Сьогодні в мене був дуже активний дипломатичний день. Складний. Пріоритети відомі. Їх три: зброя для України, нові санкції проти Росії та фінансова підтримка для нашої держави.
Відбулася розмова з Президентом США Байденом. Дуже детальна, тривала годину.
Звичайно, подякував Сполученим Штатам за новий пакет гуманітарної допомоги обсягом 1 мільярд доларів і додаткові 500 мільйонів доларів прямої бюджетної підтримки. І наголосив на тому, що саме зараз – переломний момент.
Я назвав Президенту Байдену, що необхідно Україні. І був максимально щирим з ним. Для нас принципова підтримка Сполучених Штатів. І зараз особливо важливо підставити плече Україні, показати всю могутність демократичного світу.
І якщо ми хочемо боротися за свободу разом, то тоді ми просимо в наших партнерів... А якщо ми реально виборюємо свободу та захист для демократій разом, то ми маємо право вимагати допомогу в цей переломний непростий момент. Танки, літаки, артилерійські системи... Свобода має бути озброєною не гірше, ніж тиранія.
Про це сьогодні говорив також і у зверненні до парламенту та народу Норвегії. Однієї з держав, яка підтримала нас відчутно. Закликав ще допомагати Україні. Також зброєю, санкціями проти Росії.
Говорив сьогодні з Президентом Єгипту та зі Спадкоємним принцом Об'єднаних Арабських Еміратів. Робив, роблю й робитиму все, щоб наш народ міг захищатися, поки не відновить справедливість.
На українській землі та в Чорноморському регіоні. Це – наш фундаментальний інтерес. Це – наше виживання. Саме за виживання українського народу ми зараз і боремось. У цій війні, без будь-яких перебільшень, Вітчизняній війні проти Росії.
І зараз хочу зазначити ще кілька важливих речей.
Перше. Є ті, хто працює разом з усіма на оборону держави. На те, щоб Україна могла вибороти своє майбутнє. Ми цінуємо роботу кожної такої людини. А є ті, хто даремно витрачає час і працює тільки на те, щоб залишатись при посаді. Сьогодні я підписав перший указ про відкликання такої людини. Такого Посла України. З Марокко. Також повернуто посла з Грузії.
Попри всю повагу: не буде зброї, не буде санкцій, не буде обмежень для російського бізнесу – шукайте, будь ласка, іншу роботу.
Чекаю конкретних результатів найближчими днями від роботи наших представників у Латинській Америці, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії та країнах Африки.
Таких же результатів днями чекаю від військових аташе. Дипломатичний фронт – це один із ключових фронтів. І всі там мають працювати максимально ефективно на перемогу й на допомогу армії. Як кожен наш захисник на полі бою, так і кожен на дипломатичному фронті.
І друге. Вже традиційно сьогодні перед записом цього звернення за поданням Головнокомандувача підписав указ про відзначення державними нагородами наших військових. 122 захисники, з них 23 – посмертно.
Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну!
Вічна слава усім нашим героям!
Слава Україні!
We will not give up anything and will fight for every meter of our land, for every person - address by the President of Ukraine
Dear Ukrainians!
Today I have few words, not much time, a lot of emotions and even more tasks. It is that kind of moment. A turning point, when we can and should talk only about the most important thing.
Yes, there is an ongoing negotiation process. But these are still words. So far no specifics.
There are also other words about the alleged withdrawal of Russian troops from Kyiv and Chernihiv. About the alleged reduction of activity of occupiers in these directions. We know that this is not a withdrawal, but the consequences of exile. Consequences of the work of our defenders. But we also see that at the same time there is an accumulation of Russian troops for new strikes in Donbas. And we are preparing for this.
We do not believe anyone - we do not trust any beautiful verbal constructions. There is a real situation on the battlefield. And now - this is the most important thing. We will not give up anything. And we will fight for every meter of our land, for every our person.
In the current situation of our state, there should be no such discussions to which society and our politicians are accustomed in peacetime.
If someone pretends to be able to teach our Armed Forces how to fight, how to resist the enemy, the best way to do it is to go to the battlefield directly.
Not from a chair at home or from the place where you left for safety. But from the area of real hostilities. If you are not ready for this, you should not even start teaching our defenders.
Today was a very active diplomatic day for me. A difficult one. Priorities are known. There are three of them: weapons for Ukraine, new sanctions against Russia and financial support for our state.
A conversation took place with US President Biden. Very detailed, lasted an hour.
Of course, I thanked the United States for a new $ 1 billion humanitarian aid package and additional $ 500 million in direct budget support. And I stressed that right now is a turning point.
I told President Biden what Ukraine needs. And I was as sincere as possible with him. The support of the United States is vital for us. And now it is especially important to lend a hand to Ukraine, to show all the power of the democratic world.
And if we want to fight for freedom together, then we ask our partners ... And if we really fight for freedom and protection for democracies together, then we have the right to demand help in this crucial difficult moment. Tanks, planes, artillery systems... Freedom must be armed no worse than tyranny.
I also spoke about this today in an address to the Norwegian parliament and people. To one of the states that supported us significantly. I called for more help to Ukraine. With weapons and sanctions against Russia as well.
I spoke today with the President of Egypt and the Crown Prince of the United Arab Emirates. I have done, am doing and will do my best so that our people can defend themselves until justice is restored.
On Ukrainian soil and in the Black Sea region. This is our fundamental interest. This is our survival. It is for the survival of the Ukrainian people that we are now fighting. In this war, without exaggeration, the Patriotic War against Russia.
And now I want to mention a few more important things.
First. There are those who work together with everyone to defend the state. So that Ukraine can gain its future. We appreciate the work of each such person. And there are those who waste time and work only to stay in office. Today I signed the first decree to recall such a person. Such an Ambassador of Ukraine. From Morocco. The Ambassador from Georgia was also recalled.
With all due respect: if there are no weapons, no sanctions, no restrictions for Russian business - please look for another job.
I look forward to concrete results in the coming days from our representatives in Latin America, the Middle East, Southeast Asia and Africa.
I expect the same results from military attaches in the coming days. The diplomatic frontline is one of the key frontlines. And everyone there must work as efficiently as possible to win and help the army. Each on the diplomatic frontline must work just as each of our defenders on the battlefield.
And the second point. Traditionally, today, before delivering this address, at the request of the Commander-in-Chief, I signed a decree on state awards to our military. 122 defenders, 23 of them posthumously.
Eternal memory to all who died for Ukraine!
Eternal glory to all our heroes!
Glory to Ukraine!
https://www.president.gov.ua/news/signali-z-peregovoriv-mozhna-nazvati-pozitivnimi-ale-voni-ne-73937
Мудрий народе міцної країни!
Завершується 34-й день повномасштабного вторгнення Росії та нашої повномасштабної оборони. Успішної оборони.
Впевнений, ви сьогодні бачили новину, що російське військове відомство нібито вирішило «скоротити бойові дії на Київському та Чернігівському напрямках».
Що ж, так можна сказати й про Чорнобаївку – ніби російська авіація просто вирішила менше літати, а російська техніка – поменше їздити. Я вдячний усім нашим захисникам, усім нашим захисницям, – усім, хто забезпечує оборону Києва. Саме їхні хоробрі та ефективні дії змушують ворога відходити на цьому напрямку.
Проте, не варто втрачати пильності. Ситуація не стала легшою. Масштаб викликів не зменшився. Російська армія все ще має значний потенціал для продовження атак проти нашої держави. У них ще багато техніки й вистачає абсолютно безправних людей, яких вони можуть відправити в котел війни.
Тому ми не розхолоджуємось і не зменшуємо наші оборонні зусилля. Як на півночі нашої держави, так і в усіх інших регіонах України, куди тимчасово зайшли російські війська. Оборона України – це завдання зараз номер один, а все інше – похідне від цього.
Саме на такому фундаменті розглядаю й повідомлення щодо переговорного процесу, який триває на різних рівнях із представниками Російської Федерації.
Ворог досі на нашій території. Обстріли наших міст тривають. Маріуполь заблокований. Ракетні та авіаційні удари не припиняються. Це – реальність. Це – факти.
Тому Збройні Сили України, наша розвідка, усі, хто долучився до оборони держави, – це на сьогодні єдина гарантія нашого виживання. Як народу. Як держави.
Гарантія, яка працює.
Так, можна називати позитивними ті сигнали, які ми чуємо з переговорного майданчика. Але ці сигнали не заглушають розриви російських снарядів.
Звісно, ми бачимо всі ризики. Звісно, ми не бачимо підстав для довіри словам, що звучать від тих чи інших представників держави, яка продовжує воювати заради нашого знищення. Українці – не наївні люди. Українці вже навчилися і за ці 34 дні вторгнення, і за минулі вісім років війни на Донбасі, що довіряти можна лише конкретному результату. Фактам – якщо вони зміняться на нашій землі.
Безумовно, Україна налаштована на переговори і продовжуватиме переговорний процес. Тією мірою, якою це справді від нас залежить. Ми розраховуємо на результат. Має бути реальна безпека для нас, для нашої держави, для суверенітету. для наших людей. Російські війська мають залишити окуповані райони. Суверенітет і територіальна цілісність України мають бути гарантовані. Жодних компромісів щодо суверенітету й нашої територіальної цілісності не може бути. І не буде.
Це чіткі принципи. Це чітке бачення можливого результату. А тим у соціальних мережах, хто сприймає слова так, ніби це вже факти, хочу нагадати одне: ми живемо в демократичній державі і воюємо за нашу свободу. За свободу для нашого народу.
Тому будь-які рішення, які мають значення для всього нашого народу, повинні ухвалюватися не однією людиною й не групою людей із будь-якими політичними поглядами, а всім нашим народом. Мудрим народом України.
І нехай деякі країни не розраховують навіть, що ті чи інші перемовини вплинуть на зняття санкцій із Російської Федерації. Питання про санкції навіть не може порушуватися, поки не завершиться війна, поки ми не повернемо своє, що нам належить, і поки ми не відновимо справедливість.
Навпаки, санкції мають посилюватися. Посилюватися щотижнево. І вони мають бути якісними. Не просто для заголовків у медіа про те, що санкції запроваджені, а для реального настання миру. Реального.
І щоб це забезпечити, вже почала роботу команда експертів – українських та міжнародних, які оцінюють результативність запроваджених санкцій проти Росії. З української сторони цей напрямок координує керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, з міжнародного – Майкл Макфол.
Протягом дня у Миколаєві тривала рятувальна операція. Розбирали завали будівлі обласної адміністрації, яка була зруйнована російськими ракетними ударами. Станом на цей час відомо про вісьмох загиблих та тридцятьох поранених. Цілком вірогідно, що це не остаточні цифри.
Російські війська здійснили цей удар по Миколаєву дуже підступно. У той час, коли люди дісталися робочих місць уранці. Дякувати Богу, більшість із тих, хто був у будівлі, встигла евакуюватися, почувши сигнал повітряної тривоги.
Цей черговий акт російської так званої денацифікації Миколаєва відбувся вранці після річниці звільнення міста від нацистських загарбників. Миколаївці пам'ятають день 28 березня 1944 року. І бачать, на кого схожі російські війська, які зараз намагаються захопити їхнє місто.
Говорив про Миколаїв сьогодні у виступі перед парламентом Данії та данським народом. Запропонував суспільству цієї країни взяти участь у відбудові міста й області після війни. У межах нашої програми відновлення України ми залучаємо держави-партнери, провідні компанії, найкращих фахівців для того, щоб гарантувати швидкість і якість відбудови нашої держави.
Як мені доповіли, у Данії сприйняли дуже позитивно цю пропозицію.
Також є важлива новина від наших урядовців. Відсьогодні працюватиме новий функціонал нашого державного сервісу «Дія». Як я й обіцяв, держава відшкодує втрату будинку чи квартири внаслідок бойових дій. Кожен наш громадянин, кожна громадянка вже можуть подати відповідну заявку у «Дії».
Подача заявок вже доступна в мобільному застосунку. Треба оновити застосунок, щоб побачити цю нову послугу. А за тиждень буде доступна і офлайн – у центрах надання адміністративних послуг. Сам по собі функціонал у «Дії» достатньо зручний. Але всі необхідні деталі ще будуть роз'яснюватись нашим урядом.
Головне – держава компенсує кожен метр втраченої нерухомості.
Крім того, урядовці сьогодні розширили програму допомоги тим установам, які підтримують переселенців із районів бойових дій.
Інше важливе рішення – спрямували 426 мільйонів гривень для виплати зарплати шахтарям.
Уже традиційно перед записом вечірнього звернення підписав декілька важливих указів. Перший – про нагородження зв'язківців. Щиро вдячний кожному, кожній, хто забезпечує фундаментальну основу нашого життя. Хто дає нам з вами зв'язок.
До речі, саме по них у день початку російського вторгнення був завданий перший ракетний удар у зоні проведення ООС.
Державними нагородами відзначені 12 людей, четверо – посмертно.
Другий підписаний указ – про відзначення державними нагородами 126 військовослужбовців Збройних Сил України, 34 із них – посмертно.
Ми будемо завжди вдячними кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці за оборону нашої держави в українській вітчизняній війні проти Росії.
Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну!
Слава кожному нашому герою!
Слава Україні!
----
Wise people of a strong country!
The 34th day of the full-scale invasion of Russia and our full-scale defense is coming to an end. Successful defense.
I'm sure you saw the news today that the Russian military command allegedly decided to "reduce hostilities in the directions of Kyiv and Chernihiv."
Well, the same can be said about Chornobaivka - as if the Russian aviation simply decided to fly less, and the Russian military vehicles - to drive less. I am grateful to all our defenders, to all those who ensure the defense of Kyiv. It is their brave and effective actions that force the enemy to retreat in this direction.
However, we should not lose vigilance. The situation has not become easier. The scale of the challenges has not diminished. The Russian army still has significant potential to continue attacks against our state. They still have a lot of equipment and enough people completely deprived of rights whom they can send to the cauldron of war.
Therefore, we stay alert and do not reduce our defense efforts. Both in the north of our state and in all other regions of Ukraine, where Russian troops have temporarily entered. The defense of Ukraine is the number one task now, and everything else is derived from it.
It is on this basis that I consider the messages on the negotiation process, which is underway at various levels with representatives of the Russian Federation.
The enemy is still in our territory. The shelling of our cities continues. Mariupol is blocked. Missile and air strikes do not stop. This is the reality. These are the facts.
That is why the Armed Forces of Ukraine, our intelligence and all those who have joined the defense of the state are the only guarantee of our survival today. As a nation. As a state.
The guarantee that works.
Yes, we can call positive the signals we hear from the negotiating platform. But these signals do not silence the explosion of Russian shells.
Of course, we see all the risks. Of course, we see no reason to trust the words of certain representatives of a state that continues to fight for our destruction. Ukrainians are not naive people. Ukrainians have already learned during these 34 days of invasion and over the past eight years of the war in Donbas that only a concrete result can be trusted. The facts - if they change on our land.
Of course, Ukraine is willing to negotiate and will continue the negotiation process. To the extent that really depends on us. We expect to get the result. There must be real security for us, for our state, for sovereignty, for our people. Russian troops must leave the occupied territories. Ukraine's sovereignty and territorial integrity must be guaranteed. There can be no compromise on sovereignty and our territorial integrity. And there will not be any.
These are clear principles. This is a clear vision of the possible outcome. And to those on social networks who perceive words as if they are facts already, I want to remind one thing: we live in a democratic state and fight for our freedom. For freedom for our people.
Therefore, any decisions that are important for all our people must be made not by one person or a group of people with any political views, but by all our people. The wise people of Ukraine.
And certain countries should not even expect that certain negotiations will facilitate the lifting of sanctions against the Russian Federation. The question of sanctions cannot even be raised until the war is over, until we get back what’s ours and until we restore justice.
On the contrary, sanctions must be strengthened. Intensified weekly. And they must be effective. Not just for headlines in the media that sanctions have been imposed, but for real peace. Real.
And to ensure this, a team of Ukrainian and international experts has already begun work to assess the effectiveness of the sanctions imposed on Russia. On the Ukrainian side, this area is coordinated by Head of the President's Office Andriy Yermak, and on the international side by Michael McFaul.
During the day the rescue operation was ongoing in Mykolaiv. The debris of the building of the regional administration destroyed by Russian missile strikes was dismantled. As of now, 8 people have been reported killed and 30 wounded. It is likely that these are not final figures.
The Russian troops hit Mykolaiv very insidiously. At a time when people came to their workplaces in the morning. Thank God, most of those in the building managed to evacuate when they heard an air alarm.
This one more act of the Russian so-called denazification of Mykolaiv took place in the morning after the anniversary of liberation of the city from Nazi invaders. Mykolaiv residents remember the day of March 28, 1944. And they see who the Russian troops trying to capture their city now look like.
I spoke about Mykolaiv today in my address to the Danish Parliament and the Danish people. I invited the society of this country to take part in the reconstruction of the city and the region after the war. In the framework of our program of Ukraine's reconstruction, we involve partner states, leading companies and the best specialists in order to guarantee the speed and quality of the reconstruction of our state.
As I was told, this proposal was very positively received in Denmark.
There is also important news from our government officials. As of today, the new functionality of our "Diia" state service will be available. As I promised, the state will compensate for the loss of a house or apartment as a result of hostilities. Every citizen of ours can already submit an application in "Diia".
Applications are already available in the mobile application. You need to update the app to see this new service. And in a week it will be available offline - in the centers of administrative services. In itself, the functionality in "Diia" is quite convenient. But all the necessary details will still be clarified by our government.
The main thing is that the state will compensate for every meter of lost real estate.
In addition, government officials today expanded the program to help those institutions that support IDPs from the areas of hostilities.
Another important decision was to allocate 426 million hryvnias to pay the miners' salaries.
Traditionally, I signed several important decrees before delivering this evening address. The first is about awarding communications service employees. I am sincerely grateful to everyone who provides the fundamental basis of our lives. Who gives us connection.
By the way, on the day of the beginning of the Russian invasion, the first missile strike in the JFO area was made against them.
12 people were awarded state awards, 4 - posthumously.
The second signed decree is on awarding 126 servicemen of the Armed Forces of Ukraine, 34 of them - posthumously.
We will always be grateful to each of our defenders for the defense of our state in the Ukrainian Patriotic War against Russia.
May the memory of everyone who gave life for Ukraine live forever!
Glory to each of our heroes!
Glory to Ukraine!
----
Сильний народе нашої сильної країни!
Сьогодні той день, коли знову і знову переконуємося, наскільки далеко ми від Російської Федерації. Уявіть, вони там, у Москві, переполошилися через моє інтервʼю російським журналістам. Тим із них, хто може дозволити собі говорити правду. Коли журналісти вже готувалися до публікації нашого інтервʼю – а ми говорили з ними сьогодні вдень, – російське цензурне відомство вийшло з погрозою. Так і написали – вимагають відмовитися від публікації розмови. Це було б смішно, якби не було так трагічно.
Знищили свободу слова у своїй державі, намагаються зруйнувати сусідню державу. Зображають себе глобальним гравцем. А самі при цьому бояться відносно короткої розмови з кількома журналістами.
Що ж, якщо така реакція, значить, ми все правильно робимо, значить, вони нервують. Мабуть, побачили, що у їхніх громадян виникає дедалі більше запитань до стану справ у їхній державі.
Максимальний контраст – моя розмова з нашими улюбленими українськими телевізійниками. Провів зум-конференцію з майже пʼятьма сотнями наших медійників, які створюють телемарафон «Єдині новини». Вдячний їм.
Хоча ми й були обмежені в часі, все ж доволі ґрунтовно поговорили. Відчувається, що всі дбають про Україну, дбають про нас із вами, дбають про наше майбутнє. Занотував собі багато запитань і пропозицій – усі обов’язково опрацюємо.
Сьогодні ж підтримав глобальний марафон заради миру в Україні. Не тільки телевізійний. Ще в десятках міст по всьому світу люди зібралися на підтримку нашої держави, на підтримку свободи. Приємно!
Вражаюча кількість людей на площах Європи, на інших континентах. І це надзвичайно важливо. Бо коли люди на площі, політики вже не зможуть вдати, що нібито не чують. Не чують нас із вами. Не чують Україну.
Продовжу звертатися й до парламентів інших країн. Тиждень планується дуже насиченим із дипломатичної точки зору. Тож нікому не вдасться сховати український інтерес десь у політичних кабінетах або в бюрократичних лазівках.
Нікому не дамо забути про наші міста, про Маріуполь та інші українські міста, які російські військові знищують. Все більше людей у світі – на боці України, на боці добра у цій битві зі злом. І якщо політики десь не вміють йти за людьми, ми їх навчимо. Це основа демократії та нашого національного характеру.
Знову хочу подякувати нашим людям у Херсоні, у Каховці, у Славутичі та інших містах, які не припиняють чинити опір окупантам. Якщо окупанти тимчасово зайшли в українські міста, це означає тільки те, що їм доведеться вийти.
І тим феноменальним дурням, які намагаються співпрацювати з російськими військами, я хочу нагадати, що вони і своїх-то кидають. Що ж вони зроблять з чужими зрадниками? Сказав би їм: подумайте. Але знаю, що думати таким людям нічим. Інакше і зрадниками не стали б.
Звичайно, будемо працювати на тижні й заради нових санкцій проти Російської Федерації, проти агресії, які потрібні доти, доки російські війська залишаються на території України.
Попереду – і новий раунд переговорів, бо ми шукаємо миру. Реально. Без затягування. Як мені доповіли, є можливість і потреба очної зустрічі вже на території Туреччини. Це непогано. Подивимося на результат.
Наші пріоритети на переговорах відомі. Суверенітет і територіальна цілісність України не підлягають сумніву. Дієві гарантії безпеки для нашої держави – обовʼязкові. Очевидна й наша мета – мир і якнайшвидше відновлення нормального життя в нашій рідній державі.
Збройні Сили нашої держави стримують окупантів, а на частині напрямків роблять навіть кроки вперед. Молодці. Хоробрість наших захисників, те, як мудро вони поводяться на полі бою... Це настільки важливо, що жодних слів вдячності просто не вистачить. Але знову й знову я не втомлююся дякувати. Кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці... Усім, хто виборює майбутнє для нас із вами, для наших дітей, для нашого народу.
Підписав укази про присвоєння звання Героя України 15 військовослужбовцям Збройних Сил України, трьом із них – посмертно.
А також указ про відзначення державними нагородами 142 військовослужбовців Збройних Сил України та пʼятьох військовослужбовців Управління державної охорони України.
Підписувати такі укази – для мене, скажу чесно, велика честь.
Вічна памʼять усім нашим героям. Вічна памʼять кожному, хто віддав життя за Україну. Заради нас із вами.
Слава всім вам!
Слава всім нашим героям!
Слава Україні!
https://www.president.gov.ua/news/tizhden-ochikuyetsya-duzhe-nasichenij-tozh-nikomu-ne-vdastsy-73905
Вільний народе вільної країни!
Вільний Славутичу, який загарбникам не підкорити!
Сьогодні ми були всі разом з тобою – на твоїх вулицях, у твоєму протесті. І всі разом говоримо окупантам одне: ідіть додому, поки ще можете ходити.
Російські загарбники увійшли у Славутич і зустріли там таку ж реакцію, як і на півдні нашої держави, як і на сході нашої країни.
Україна єдина у прагненні жити вільно, жити незалежно й заради власних мрій, а не чужих хворих фантазій. Кожен день нашої боротьби за Україну, кожен прояв нашого спротиву в усіх районах, куди окупанти поки що зайшли, доводять, що Україна – це сповнена життя держава, яка має історичне коріння та моральну основу на всій своїй території.
Окупантам не допоможе нічого, що вони роблять. Відключення нашого телебачення й підключення камлання московських телеведучих, листівки з пропагандою, роздача рублів. Рублів, які й у Росії скоро прийматимуть на вагу, а не за номіналом.
Не допоможе й підкуп маргіналів, яких окупанти шукають по всіх смітниках, щоб зображати нібито проросійську владу...
Відповідь російським військам буде тільки одна – ненависть і презирство. І неминуче прийдуть наші Збройні Сили України.
Саме тому прості українські селяни голіруч беруть у полон пілотів збитих російських літаків, які падають на нашу землю. Саме тому наші «тракторні війська» – українські фермери забирають російську техніку в полях і віддають її нашим Збройним Силам України. Зокрема найновіші зразки, які Росія намагалася зберігати в секреті. А тепер окупанти кидають їх на нашій землі та просто втікають...
В принципі, правильно роблять. Бо їм звідси краще втекти, ніж померти. А інших альтернатив немає й не буде.
Кожен і кожна в Україні об'єднались і всю свою енергію вже понад місяць віддають обороні нашої держави. Разом зі Збройними Силами, разом з усіма нашими захисниками й нашими захисницями, разом з нашою Національною гвардією.
Хочу зараз іще раз привітати з великою повагою Національну гвардію України з її днем. Щиро вдячний за все, що ви робите для захисту держави, для захисту українців! Дякую за всі кроки до перемоги, яка буде, і які стали можливими завдяки вам.
Сьогодні ж вручив нагороди бійцям Нацгвардії, які відзначилися в боях із російськими окупантами. А також присвоїв звання бригадного генерала п'ятьом полковникам Нацгвардії України.
Загалом за час повномасштабної війни з 24 лютого вже 476 бійців Національної гвардії були відзначені державними нагородами.
Говорив також сьогодні з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Двічі. Про наших людей, які знайшли захист на території Польщі. І про необхідність посилення нашої спільної безпеки. Безпеки наших держав. Безпеки насправді для всіх європейців.
Яка ціна цієї безпеки? Це ж дуже конкретно. Це літаки для України. Це танки для нашої держави. Це протиракетна оборона. Це протикорабельна зброя. Це те, що є в наших партнерів. Що в них просто припадає пилом. Зрештою, це все для свободи не тільки в Україні – для свободи у Європі.
Бо для всіх на континенті не може бути прийнятним, якщо під ризиком зіткнення з російськими загарбниками опиняться держави Балтії, Польща, Словаччина, увесь схід Європи.
Опиняться тільки тому, що залишать десь у себе в ангарах всього лише один відсоток від усіх літаків НАТО і один відсоток усіх танків НАТО. Один відсоток! Ми не просили більше. І не просимо більше. А чекаємо вже 31 один день!
Тож хто керує євроатлантичною спільнотою? Невже досі Москва через залякування?
Партнерам потрібно активізувати допомогу Україні. Саме ці слова: партнерам потрібно! Бо це безпека Європи. І саме про це ми домовлялися в Києві, коли троє прем'єр-міністрів східноєвропейських країн, а також пан Качинський, прибули в нашу столицю. Це в середині березня було. Сьогодні ж одразу після розмови з Президентом Польщі зв'язався із захисниками Маріуполя. Я на постійному контакті з ними. Їхня рішучість, їхній героїзм, стійкість вражають. Вдячний кожному з них! Кожній з них! Хоча б відсоток їхньої хоробрості тим, хто вже 31 день думає, як же передати десяток-другий літаків або танків…
И, кстати, мы говорили сегодня с нашими военными в Мариуполе, с нашими героями, которые защищают этот город, на русском языке.
Потому что в Украине нет и никогда не было языковой проблемы.
А вот теперь вы, российские оккупанты, эту проблему создаете. Это вы делаете все, чтобы наши люди сами уходили от русского языка. Потому что русский язык будет ассоциироваться именно с вами. Только с вами. С этими взрывами и убийствами. С вашими преступлениями. Вы депортируете наших людей. Вы травите наших учителей, заставляя их повторять всё за вашими пропагандистами. Это вы захватываете в плен наших мэров и украинских активистов. Это вы расставляете на оккупированной территории билборды с призывами (сегодня они появились) не бояться говорить на русском языке. Просто подумайте, что это значит. Там, где русский всегда был частью повседневной жизни, как и украинский язык, на востоке нашего государства, и там, где вы превращаете мирные города сегодня в руины. Россия сама делает все, чтобы на территории нашего государства состоялась дерусификация. Вы это делаете. За одно поколение. И навсегда. Это еще одно проявление вашей самоубийственной политики.
Наші представники – міністр закордонних справ та міністр оборони України – зустрілися сьогодні в Польщі з колегами зі Сполучених Штатів. До них приєднався і Президент США Джозеф Байден. Як мені доповіли, переговори стосувалися, зокрема, й цих життєво важливих інтересів, про які я зазначив вище. Стосувалися того, що ми дійсно потребуємо, поки продовжується цей пінг-понг – хто і як повинен передати нам літаки та інші інструменти захисту. Україна не може збивати російські ракети з дробовиків, з кулеметів, яких забагато у поставках.
А деблокувати Маріуполь неможливо без достатньої кількості танків, іншої бронетехніки та, обов'язково, літаків. Про це знають всі захисники України. Знають всі захисники Маріуполя. Знають тисячі людей – громадяни, цивільні, які там вмирають у блокаді.
Це знають у Сполучених Штатах Америки. Знають усі європейські політики. Ми сказали всім. І це мають знати якнайшвидше і якнайбільше людей на землі. Щоб усі розуміли, хто й чому просто побоявся запобігти цій трагедії. Просто побоявся ухвалити рішення. Життєво важливе.
Звичайно, ми вже захопили певну кількість російських танків, які військове командування цієї держави не втомлюється посилати, щоб ми їх тут спалювали.
Але все ж народи світу точно не зрозуміють, якщо поле бою в Україні буде більшим постачальником танків для захисту свободи у Європі, ніж наші партнери.
Позиція України має бути почута. Хочу підкреслити: це не тільки наша позиція.
Це позиція абсолютної більшості населення Європи, більшості європейців.
Якщо хтось не вірить, нехай подивиться на актуальні опитування громадської думки у світі.
А якщо не хочете чути позицію людей, то почуйте удари російських ракет, які б'ють зовсім поруч із польським кордоном. Чи ви чекаєте гуркоту російських танків?
Говорив також з Премʼєр-міністром Болгарії Кирилом Петковим. Зокрема, про гуманітарну катастрофу через дії російських військ та про те, як урятувати наших людей.
Виступив сьогодні ж на Дохійському форумі у столиці Держави Катар. Це поважне зібрання, яке має значення не лише для ісламського світу, а й для багатьох інших держав Латинської Америки, Африки. Це саме ті регіони, де російська пропаганда все ще має великий вплив. Але ми працюємо проти брехні всюди у світі. Хай у Росії знають, що правда не мовчатиме. І кожен народ у світі відчує, якої глибини несправедливість Росія творить проти України. Проти всього, що утримує світ у межах моралі та людяності.
Окупанти скоїли черговий злочин проти історії. Проти історичної справедливості.
Біля Харкова російські війська у своєму фірмовому нелюдському стилі «денацифікували» меморіал жертвам Голокосту – в Дробицькому Яру.
У роки Другої світової війни в цьому місці нацисти розстріляли близько 20 тисяч людей. Через 80 років їх убивають вдруге. І це робить Росія.
Менора у Дробицькому Яру, розбита російськими снарядами сьогодні, це ще одне запитання до всієї єврейської громади світу про те, скільки ж іще злочинів проти нашої спільної пам'яті про Голокост буде дозволено скоїти Росії на нашій українській землі.
Російські війська цілком свідомо вбивають мирних людей, знищують житлові квартали, поціляють в укриття та лікарні, у школи, університети. Навіть у церкви, навіть у меморіали жертвам Голокосту!
Російські війська отримують саме такі накази: знищувати все, що робить наш народ народом, наших людей людьми, нашу культуру культурою. 80 років тому нацисти саме так намагалися захопити Європу. Саме так, як діють окупанти в Україні. Ніхто їм цього не пробачить. Буде відповідальність. Так само, як і 77 років тому. Найімовірніше не в Нюрнберзі. Але сенс буде аналогічний. Ви побачите.
Всі побачать. Всі. Ми гарантуємо.
Слава всім нашим героям!
Слава Україні!
https://www.president.gov.ua/news/rosijski-vijska-znishuyut-use-sho-robit-nas-narodom-ale-za-c-73873
https://www.facebook.com/100007211555008/videos/661566025144679/