26 квітня 1986 року світ прокинувся в новій реальності. Вибух на Чорнобильській атомній електростанції став найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. Але Чорнобиль був не лише трагічним збігом обставин. Це стало наслідком діяльності злочинної радянської системи — системи, що нехтувала безпекою, правдою і людським життям.

Сьогодні, через 40 років, ми згадуємо не лише масштаби трагедії, а й уроки, які вона залишила.

Катастрофа стала результатом експерименту з реактором, проведеного за наказом “Центру” з грубим порушенням базових правил безпеки. Проте ще більш руйнівними були дії після вибуху. Радянська влада приховала правду. Світ дізнався про аварію лише через два дні, коли шведські експерти повідомили про високий рівень радіації, яку принесло з території СРСР. При цьому власних громадян, включаючи й українців, про факт аварії та її наслідки було вирішено не інформувати. Більш того, людей вивели на демонстрацію в центрі Києва 1 травня, коли радіація у повітрі вже зашкалювала.

Радіоактивна хмара не знала кордонів. Вона поширилася Європою, залишаючи слід у десятках країн. Мільйони людей зазнали впливу радіації. Рівень радіації у зруйнованому реакторі становив 20 000 рентгенів. Для порівняння, доза у 500 рентгенів протягом п’яти годин є смертельною. Сумарна радіація була у 30 разів більшою, ніж від бомби, скинутої на Хіросіму. Сотні тисяч людей були змушені залишити свої домівки назавжди. Близько 2 218 населених пунктів на території України, де проживало приблизно 2,4 мільйона людей, серйозно постраждали. «Зона відчуження» існує й сьогодні, і її площа приблизно дорівнює Área Metropolitana de Lisboa. Територія в радіусі 10 кілометрів навколо станції залишатиметься небезпечною для життя людей протягом 20 000 років.

Чорнобиль став не лише екологічною катастрофою, а й політичним вироком системі. Він оголив природу радянського режиму — систему, де контроль і пропаганда були важливішими за людське життя.

Водночас Чорнобиль — це не лише історія злочину і трагедії. Це також історія героїзму звичайних людей. Понад 600 тисяч ліквідаторів, пожежників, військових і медиків ціною власного здоров’я і життя зупинили поширення катастрофи. Сьогодні ми вшановуємо їхній героїзм і пам’ять.

Але Чорнобиль, на превеликий жаль, — це не лише трагічне минуле. 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабної агресії Росії проти України, світ знову зіткнувся з ядерною загрозою. Одним із перших об’єктів, захоплених російськими військами, стала Чорнобильська зона відчуження. Лише завдяки відданості українського персоналу, який залишався на своїх робочих місцях в умовах окупації, ризикуючи власним життям, вдалося запобігти новій ядерній катастрофі. 31 березня Збройні Сили України звільнили зону відчуження ЧАЕС від російських військ.

Водночас на цьому ядерний тероризм росії не закінчився. У лютому 2025 року було завдано удару по Новому безпечному конфайнменту на ЧАЕС, який захищає зруйнований реактор 4-го енергоблока. Російський бойовий дрон пошкодив зовнішню та внутрішню оболонки об’єкту «Укриття». Необхідно відзначити, що ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи стала одним з найбільш успішних прикладів міжнародної солідарності. У фінансуванні будівництва цього саркофагу взяли участь 45 країн, включаючи Португалію, і міжнародних організацій. І сьогодні ми знову змушені повертатися до необхідності вирішення цієї проблеми - відповідна донорська конференція відбудеться в Києві 26 квітня 2026 року. Ми цінуємо лідерство Франції у G7 та ЄБРР, а також участь інших країн з мобілізації фінансування для відновлення цієї критично важливої та унікальної споруди після варварської атаки Росії.

Окреме занепокоєння викликає окупація Росією Запорізькою АЕС - найбільшої атомної електростанції в Європі. Вперше в історії держава-агресор захопила атомні електростанції і використовує цей факт для шантажу. Це, у свою чергу, є грубим порушенням всіх ключових принципів ядерної безпеки та захисту, встановлені МАГАТЕ. Жодна держава не має права використовувати загрозу радіаційної катастрофи як інструмент тиску. І жодна країна не повинна залишатися безкарною за такі дії.

У березні 2025 року місія МАГАТЕ повідомила про численні вибухи на Запорізькій АЕС. Також там було пошкоджено резервуар дизельного пального, який забезпечував електроживлення аварійних генераторів станції. Цей інцидент став прямим наслідком заміни Росією ліцензованих українських фахівців некваліфікованим персоналом.

Системна ескалація Росією ядерного терору під час її агресивної війни проти України наближається до критичної точки — загрози глобального масштабу.

Міжнародна спільнота має діяти рішуче. Це не лише українська проблема. Це питання глобальної ядерної безпеки і її відновлення можливе лише за однієї умови — повного повернення Україні контролю над усіма її цивільними ядерними об’єктами.

Через сорок років після Чорнобиля ми краще розуміємо ціну помилок і ціну мовчання. Світ не має права чекати нового Чорнобиля. Україна сьогодні бореться не лише за свою свободу і незалежність. Вона бореться за спільну безпеку у широкому сенсі, яка охоплює різні виміри, у тому числі й ядерний. І ця боротьба триває.