Минулий тиждень був надзвичайно важкий в емоційному плані для українців. Навіть після 2,5 років повномасштабної агресії РФ проти України українці так і не «звикли» до щоденних людських трагедій. Країна була шокована і оплакувала загибель родини Базилевич зі Львова. Мама і три доньки – 21, 18 та 8 років були вбити російською ракетою. Вижив тільки батько родини, якої в одну мить у нього не стало. Уявити собі його біль неможливо. Напередодні цієї трагедії, не менш жахливий ракетний обстріл стався у Полтаві, де Росія вбила 55 людей. Ще раніше російські авіаційні бомби поцілили в житловий будинок і позбавили життя, серед інших, молоду і надзвичайно талановиту художницю Вероніку Кожушко.

Цих жертв могло би не бути – звичайно за умови, якщо б рф не розв’язала нічим неспровоковану і невиправдану війну проти суверенної держави і її народу у 21 столітті. Але не тільки. Цих жертв могло би бути набагато менше, якщо б Україна мала зокрема більшу кількість систем протиракетної оборони, право використовувати далекобійні західні ракети для ударів по законних воєнних цілях на території агресора, щит ППО над західними областями України. Don’t get me wrong, ми дуже вдячні нашим партнерам за всю допомогу, що надається. Під час останнього засідання Контактної групи з питань оборони України на авіаційній базі «Рамштайн» у Німеччині, в якій особисто взяв участь Президент Зеленський, були ухвалені важливі рішення, що сприятимуть наближенню нашої перемоги. І ми це високо цінуємо. 

Дуже сподіваємось, що вже найближчим часом рішення щодо далекобійності також буде ухвалено. Адже кожен місяць росія завдає близько 3200-3500 ударів керованими авіаційними бомбами, вагою більше 3000 тон, по виключно цивільним цілям і інфраструктурі України. З початку повномасштабної агресії на українські міста та селища вже було скинуто 33 тисячі бомб. Тільки уявіть цю жахливу реальність. І єдиною можливістю протистояти цьому терору є знищувати носії цих авіабомб у місцях їхньої дислокації. 

Не меншу загрозу являють собою балістичні ракети, час підльоту яких до прикордонних міст України дуже малий і іноді складає 2-3 хвилини. Росія на додаток до власних ракет використовує балістичні ракети з Пхеньяна і з передачею Росії великої кількості ракет малої дальності з Ірану на додаток до численних дронів ситуація надзвичайно ускладниться. Виглядає таким чином, що росії можна буквально все, а Україна обмежується у її законному праві на повноцінний захист. На додаток до російської авіації та аеродромів існує безліч законних військових цілей на території рф, удари по яким значно ускладнять продовження агресії рф. Йдеться про склади боєприпасів та всі логістичні ланцюжки. 

Іншим важливим кроком з боку наших партнерів для допомоги Україні у її щоденній боротьбі з російським терором було б створення щита ППО, так званого поясу безпеки над західними регіонами України. У квітні цього року ми спостерігали, як партнери допомогли Ізраїлю відбити масований комбінований удар Ірану. Чому Україна та українці, які захищають не тільки свою країну, але й боряться за майбутнє Європи та наші спільні демократичні цінності, не заслуговують на аналогічний підхід. Це сприяло б також захисту цивільної енергетичної інфраструктури, що розташована на території Західної України. Її збереження є критично необхідним для того, щоб допомогти українцям пережити складну зиму. Російські обстріли впродовж весни та літа цього року знищили половину потужності наших електростанцій. І Росія не полишає свої наміри остаточно її зруйнувати і у буквальному сенсі занурити Україну у темряву та холод. Крім цього, на території Західної України знаходяться найбільші газові сховища в Європі, які продовжують використовуватися нашими європейськими партнерами. Тож було б справедливо, щоб вони доклалися до їхнього захисту. Щит ППО це інвестиція не тільки в українську безпеку, але й у безпеку Європи. Російські дрони і ракети все частіше залітають на території країн-членів НАТО. І нещодавня ситуація з шахедом, що залетів у Латвію і падіння іншого у Румунії це тільки останні такі випадки. Фактична відсутність реакції на такі випадки з боку НАТО тільки провокує Росію на подальшу агресію. 

Аргумент про необхідність уникнення подальшої ескалації не сприймається українцями, які кожен день гинуть від бомбардувань цілими родинами, цілі місця стираються з лиця землі, підриваються дамби, руйнується енергетична інфраструктура, знищуються школи, університети, музеї, театри. Більш того, сам факт дозволу Україні використовувати далекобійну зброю та готовність західних партнерів допомогти Україні збивати російські дрони та ракети створить відповідний психологічний тиск на рф. І так, нам потрібен цей тиск для того, щоб примусити агресора до переговорів. Але ці переговори мають базуватися на Статуті ООН і верховенстві права, про що йдеться у Формулі Миру Президента Зеленського. А не на праві сили та уявних «геополітичних реаліях». Бо геополітичні реалії – категорія ненадійна, вони можуть дуже швидко змінюватися і не на користь агресора.

Як сказав під час міжнародного форуму «Амброзетті» український лідер: «українці як ніхто інший у світі хочуть, щоб ця війна закінчилася. Але точно не шляхом знищення їхньої нації, їхньої культури, їхніх міст». І щоб цього не сталось нам потрібні сміливі і сильні рішення з боку наших партнерів і рішення щодо далекобійності (long-range capabilities) і щита ППО - одні з них.

Ми прекрасно розуміємо, що ухвалення вищезгаданих рішень прийматимуться насамперед країнами, які матимуть такі спроможності. Водночас, нам потрібна солідарність у рамках НАТО і послідовна підтримка кожного, адже принцип Альянсу “один за всіх і всі за одного”. Саме тому ми цінуватимемо позицію Португалії та її підтримку, яку ми вже не раз бачили і бачимо зараз. Час йти далі - до справедливого миру, заснованому на міжнародному праві.